Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
Свадьба на воротях не живе. Ш.— Велике в.есілля на воротёх не вйсить. Просп. На жлукто споткнулась, на корито впала; вийшла за пъяницю, на віки пропала. Кр. Свою жінку зпід поли можна забрать. Б. Дід бабу дрюком: ему меду гуком (багато). Що козак, то пъятак, а из баби — гривня; затим баба дорога, що іі коротка нога. 13970. Жінка хіба те утає, чого не знає. Коз. Коли жінка каже — лихо, не зачіпай іі стиха. Йшла не любля и живу терпля. Кр. Чоловік буде возить добро додому возом, а жінка з дому кірчиком (так чоловік не нас'тачицця). Ко%. «А що, важка то робота (до білоголових?)» Подумав-— «Ні», каже, «коли б була важка, то пани б нас примушували, ато сами». Як розповъецця, так гётьте! я йду. Б. Баба — Шкрёбиха, Хівря — Рейєдзуля (лякають так ді< тей). Збр. Шей. Он піп йде: будеш плакать — язик одріже, а щось залатає. Кор. Матірки лякають дітей; за те ж, як прийдецця до сповіді, не збудуцця хлопоту. Он рева яблука розсипала (кажуть дітям, як плачуть), щ. Не йди в горох, бо там залізна баба сидить. Кр. На дітей, щоб не ходили в горох. В Лубенщині найбільш залізною бабою страхають, щоб в яку пущу не ходили — в ліс, в стінки и д. Ном. 13980. Господи помилуй, дід бабу покинув; дід пішов по гриби, баба по опеньки, дід своі посушив, бабини сиренькі (дітей тішять). Кр. Ой діїи моі, діти моі! любо б на вас глядіти, ой коли б ви були всі в совіті. Сини моі карасіри, коло серця посіли. Як у батька три сина, так буде в его спина синя; а я\' у матері три дочки, так буде без сорочки. Кох. Коли мати гайтує, то й дівка. Кон. Так що ж, що родила! так нехай иззість. Вал. Тільки й родні, що в Києві Химка. Гл. Ковалів Гарасько та Химині Парасці у первих Юхим Лев. Куминоі свахи наймичка. Вона ему Василевому тітка, а він ій через вулицю бон- 606
|
|
|