Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
дарь, по Тупишиці гончарь, а попросту —як там хочете! (брат у других и д.). Кох,— Вона ему через вулицю бондарь, в первих Юхим, по Тупишицг гончарь; вона ему Ва« силевому тітка, кумовому молотникові зять. 13990. Як батька покинеш, так и сам загинеш. Коніс. Одна мати вірна порада. Коз. Нашого тіста книш. Полт. Час. Из ногтя зріс у мене (на очах). Коз., О. Своя сімья не важка. Коз. Мазь пополам (нерозмита вони вода). Час. A859 р. М 8). Привик, як чорт до купини. Бр. Сидів якийсь чорт у такім смердячім болоті, що як заворушиц- ця, то аж бульби зпід купини виринають. Жалко одному чоловікові стало хамінка, нараяв ему перекучувать у друге місце — хороше, веселе. Послухався чорт; коли йде чоловік, так через тиждень чи-що, біля того болота — знову дме той бульки. «Та там же веселіш!» — «Та воно веселіш, та я, бач, змалечку тут привик». Казки. На чужому полі не матимеш волі. Полт. п. «Чому ти, дядьку, не посіяв отут просо, а ячмінь?» — «Е, чомуі не мій обліг, а панський,— а на чужому полі и д.» Коніс. У чужі хаті худоби не збереш! Кох. Навіщо бадёритись чужою свитиною. Кос. 14000. У нужді и піп прощає. Час. A857 р. № 15). На копійку ноги не зобъеш. Ніхто шага не підкине, щоб на нозі ніготь збив. За користю біжу ристю. Кр. Задихався, як воза віз. Рад., Лох. Навстоячки, навлежачки — заробила сережечки. Збр. Лаз. Оттепер, Микито, ні сюди, ні туди! Кор. Якась пані, не дуже то багата, хотіла зовсім поводицьця по панському. От раз наїхали гості, вона и кликнула якогось Микиту, що рубав там дрова, чи коло волів порався, и звеліла розносить чаі; а щоб Микита не помилявся, кому попереду и кому позаду, раз-в-раз смикала за поли — не сюди, мов, не туди. Носить Микита чаі... а далі пані якось за очкур смикнула, а він гаспидів був зашморгом... Оставсь Микита з чаями посеред хати, мов кінь зпутаний... та гіовернувшись до пані: «Оттепер», каже, «Микито и д.». Камн. Попався, як (*) сучка в дучку. X. (!) Так попавсь сердега, мов. Сторож, 607
|
|
|