Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
Ворона улітку, хоч и що добре запопаде на спожиток, то все кричить: «гайно! гайно!» а узімку, як живицьця уже нічим, то вже хоч и нікчемне попаде, хоч кизяк мерзлий, усе кричить: «Ха-арч! ха-арч!», або: «ка-алач! ка-алач!» А сорока цехлить коло неі та все питає: «чи кисле? чи кисле?» Камн. Ракша клюшниця од вирію (ранше всіх летить у вирій и після всіх вертаєцця). Кох.— Другі кажуть, що соя клюиь ниця. Зап. (II, 36). 14030. Черінем сіли. Ном. Оце ейце! неначе писанка. Кр, Зозуля наковала (зозулини черевички). Нове,, Макс. Лісок, як щітка. Пир. Гливи такі, як кулак. Кон. Деречі поконотіпській, а понашому довжикові ягоди. Кон. (с. Понори). Деречі и довжикові — ягода буйніша, у сушку не годицця, бо витікає. С. Д. Ніс. Така хата тепла, що зпотієш дрижачи. Б. Хату руки держять. Л. Гаряче, як у лазні. Бр. Тепло, як в бані. Ил. 14040. Як у кузні. Пир. Як у пеклі. З покутя узятись. Гат. О котрой печі правлють, и сами не знають: піч бо йме- нуецця печаль. Кл. Ого, жарку! можна й Жида зпекти. Б. Палає (*), як у гуті. О., Кр.— ... як горен. Лів. 0) Горить так. Бр. Горить, як за умерлого душу. Проск. Попікся, як дід пампушкою. Пир. Там води — горобцеві по коліна. Павла., [Лох., Пир.].— Старому горобцю по коліно. Пир., [Черн.].— Такого води, Що нігде горобцю и лап помочити. Пир., Сое. Так глибоко, що жабі по око. Бр. 14050. Якби в службі добре, то за панами не похватив- ся б. Б. В тебе служити, мов у Жида. Вал. Жид наймав наймичку: «Ти з мене», каже, «галоцко, не багацько бери — в мене не багацько діла».— «Як так?» — «От бацз встань ранком, підмети хати — та й сядь, винеси сміття — та й сядь; подій коров — та й сядь» — та й сядь, та й сядь, и ліку 20 2-2588 609
|
|
|