Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
(*) в гай. Гат. Поле плаче, а ліс скаче. Коз., Черн. Не мій поля за бовдура, а ліса за дурня. Пр. в Ст. 36. 14080. Як мать женицьця, так лучче по чужих живиць- ця. Б. Там ему саксаган (капут). Не. Не жне, не косить, а жупан носить. Б. Обідраний, як Швед. Під час Шведчини (в 1708 и 1709 рр.) маніхвест обіцяв Українцям нагороду, хто ловитиме Шведів. Народ ловив и в сей способ перевів праве дві третини іх віська, и Шведи до такої нужди прийшли, що отто виросло и прислівья. Молодик A844 р. 192 карт.). «Оце хоха (одяглась кумедно, найпаче голову чудно за- химала)!» — «Натеє тобі хоха! не твоє ість и не в твоє одя- гаєцця». Ном. Жарт. Кажуть и просто: про те, мов, я знаю, зась тобі. В дорозі и батько брат. Лев. Дав чорту на кручок (поіхав не по прості дорозі, а по- кривулйв). Кор. Лежить, відкидавши ноги, як кулик після яйця. Кох. Залежався куций в соломі. Кох. Горілка така вода, що з убогого зробить багатим, з сліпого видющим, а з слабого сильним. Б. 14090. Порожню пляшку хоч закинь. Кох. Взяли б квартугу, та сіли б кошем, та й пили б. Не. Кутком десь сісті. Гат. Коли хоч, так нум орацію кйрить (пить горілку). Б. Покажіть путь, як горілку пъють. Об. «А згуляєм, брате, в переваги!» — «Згуляєм!» (и почали частувацьця горілкою). Не. И вже, не стоіть и на світі жить, коли й горілка вже замерзає. Р. Росказують, що въ Смілому, що в Роменщині, старий козак забажав перед смертю горілки. «Ох, трудно мені, дітки! дайте мені чарочку горілки, чи не одлигне, хоч трохи». Діті внесли. «Підождіть трохи, тату, нехай одтане».— «Хіба замерзла?» — «Замерзла».— «И вже, не стоіть же и на світі жить, коли й горілка вже замерзає!», повернувсь на другий бік та и вмер. Камн. Сидять вони, и дзвіничка на столі, и теє — од мене та до вас. Ном. Нехай отрута сидить тута. Б. 20* 611
|
|
|