Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Діти: вловить, та й гладить, примовляє А де ти (Меласю, чи там хто) гу! сховайсь у ліс, а я в траву (дівчата в лісі перегукуюцця). «Кумо, кумо, де твій кум?» — «На Дону! а твій?» — «Утонув».— «Нум плакать!» — «Нум!» — «Нум!» — «Нум!» и д. Л., Кр. Дітвора бавицця — передражнюють жаб, як вони весною ку- мають. «Як тебе зовуть?» — «Як крупи деруть».— «А крупи як деруть?» — «Ломакою, а тебе зовуть собакою». Ном. Діти пустують. Остатні слова, після ломакою, обоє поспішаюцця щоб іх сказать — щоб собакою не воно було, а друге. Сидить баба на ізу, розвернула ковизу: лізте раки четвертаки на базарь повезу. Л. Московка реба поіхайа по дрова и сокирка тупа, та и зустріла попа; напекла блинців, назвала кравців, а кравець за блинець та и побіг у танець (або: та и побіг у хлівець, а баран за дуду та и женицьця буду). Кр. Цур цурачка — гостра болячка (зацурують, щоб чого не взято). Кор. Ой поідем на влови, на влови, товаришу мій! Ном. З пісні; мисливі люди примовляють, виряжаючись до поля. Собака жайворінка ловив та и господаря загубив. Кос. 14150. Присядь, бабо: пани ідуть. Б. 14152. «Ой діду, діду, я к тобі іду!» — «Ой як же!» — «Я твою шию к плахті пришию!» — «Оттак же!» /Єр. «Кось, кось, кось!» — «Неси свого моя ось!» Кат. Незвичайний парубок примовляв, як дівка кликала коня. Щ. «Двісті».— «Двісті та не в (Уднім місті». Л., Час. A859 р. М 7). «Хліб гніе!» — «Слава Богу, що гніє! гніє, бо є; от тоді погано було б, як би гнисти нічого було (Цимбал Иван; див. № 14192).» Мели, Денисе, погода тягне. Лев. Говори, Климе, нехай твоє не гине. Прав. Ниж., Проск., Б., Ил., Ст. 36.— ... нехай твоє лихо згине. Рад. Отвоя. Павле.; и твоє. Час A858 р. № 12). Лазарь, що по печі лазив. Щ. Максим — кобилячий син. Ном. 614 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Номис М. Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.