Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ла попереду всіх: старезна вже, стоїть та головою хита (пані була Обідня)». Вал. 14180. «Як тебе зовуть?» — «Хуторська Одарка».— «Роззявляй же рот».— «Набірай лиш». Кор. Розмовляла так перед воздушком. 14182. Не кажи бо, батюшко, медку, а кажи люлечки — воно й роззявить роток. Кор. То батько про свого хлопця сказав, як ему перед воздушком — звісно, як дітям ласкавенько; «а роззяв», мой, «роток, медку дам». Такі як и наські, тільки уші довгі. Кор. В однім селі, де зроду не бачили таких, знаєте, значних, пішль чутка, що їхатиме якийсь. От один з орачів, що були на полі, бачять, курить дорогою берлин: «а побіжу», каже. И побіг — и аж плюнув, що, мов, дурно пробігався. «А що?», питають, як вернувся, «бачив?» — «Та бачив же!» — «Ну, який же він?» — «Та такі», каже и д. А то пан якийсь іхав, и певно медолянин з ним був, у віконце виглядав. Камн. Коли хто в розмові, чванячись, все я та я, або ми та ми, то ему кажуть: «ви сви...».— «Ні!», каже, догадавшись,— и виходить свині. Хар. Глеком ім дихать! Коз. О, хтось ззаду є (замісць згадує, як икота). Ном. Сказав, що знав (недоладу сказав, або не догадався). Кор. Годі просторікувать! Л., Кор. Та не замовляйте зуби — не болять (кажуть, як хто хоче звести річ на що инше). Кох. 14190. Загубила сорока хвіст (сказаному не довів кінця). Шумить, як Батурин. Б. Там бач вода шумить. М. Білз. Чуй, світе мій премилосердий! Є в рукописах оповідання Ивана Цимбала, кашовара запорозь* кого (умер на 121 годі); в оповіданневі сему, в разних місцях, є отті слова — ніби як от в казках почин. Іж хліб з сіллю и з водою, живи правдою святою. А. Тонкошкуренок. Приказки, починаючи з оциеі, достались мені до рук, як уже Покажчик даний був до друку — тим він іх и не захоплює. Ном. 616 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Номис М. Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.