Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
писне, тому груди стисне, а хто засміецця, тому не минец- ця — той иззість (як діти пустують, то щоб утихомирились). ІС, Хар. Не баче сліпець, де шляхові кінець; а як захоче, зайде, море перескоче, край світа знайде.—... сліпець, де світові кінець; на розум зайде, край світа знайде. Знай, свине, пьятницю. 14270. Як сів на коня, то й доля (або: мати) моя. Кан. Ото заробив на часи! Ч. Я крайній на дірці, на черзі. Ні здужа, ні подужа. Щ. Хирява баба — як гирява макітра. Будь здоров из милим Богом из усім родом. Чорт лика дере (як тріскаєцця и задираєцця шкурка на палцях, коло нігтів). Л., Кат. Я з тебе (або: тобі) дух випустю. Кат. Сиі-сиі, а куцом егіі (школярська). Отпіз сиіех зиит болотум Іаусіаі (ісі). 14280. Наклав-наклав, напаскудив, ледві сопе. «Сказав!» — «Щоб тебе сказило (або: Щоб ти сказивсь)». Хар., Кат. Слово сказав переверта. Чорт дёготь гонить (про жіночу менструацію). Хар. 14283. Спився из круга-світа. 14285. Хоч не влад — широко не замітай. В. Білз. Поманеньку» брате, на корито впадеш. Не. Не той пан, що надів жупан, а ^той, що в его щире серце. Не. Хто міняє, той чимсь иним воняє (од Камн.). Кор. Бісови шелегейдики! 14290. «Не радуйся, синку, чарці!», навчає було мене покійна мати — так я й досі іі слухаю: як дійде до рук чарка, я скоренько іі випью и віддам зараз — ні трохи іі не радуюсь... хай ій цур (приказував один старенький, що и геть* то полюбляв ту ледащицю). 14292. Пішов уже жебрувать (просить у того, у другого, у третёго). Не к тобі річ (як хто, розмовляючи з ким, угрішицця, то ото приказує так, ляпнувши себе ззаду). Стрільноі баби онук (така то рідня!). «Де воно (шука чого)?» — «Десь лежить». 14296. Се ще мамій (мамин мазун)! 14298. Сцикля-маля! пішла до коваля, наілася сірки — помочила всі дівки; сіла на колодці — помочила всі хлопці .(дражнять, як хто убурюєцця). 619
|
|
|