Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
Швець, мнець, копилець — набрав підошов та й к чорту пішов (дражнють шевців. Див. № 11082). 14300. А щоб вас — тьма (багато; налаять хотів, та роздумався). Дай, Боже, щоб пилось та ілось, а робота й на ум не йшла! Душно, як один парить, а два на голові й на ногах сидять (як хлосту дають). Буває, що и на полі рожа виростає. Мордовцев. На слові скоре, а в ділі горе. З нудьги та поідемо в Деньги (село). Коли з топленоі хати йде, то й дверей не зачиняє. Готова дуга й удила, не достає тільки возочка та кобили. Роби добро — не кайся, роби зло — сподівайся. Проти дня брекня, проти ночі правда. 14310. Ище то не біда, як у просі лобода; а оттоді біда, як ні прісця, ні лободи. 14311. Од біди не одмолисся, а од лиха не вмреш. 14313. Хто Ьище злізе — дужче пада. Гарно1, гарно співаєш!., а як перестанеш, то ще лучче буде. Збіраєцця (на що там), як старець на свічку. Загубив ключі од заду (як ригає). 14317. Проти лиха на пригорку, де пень бреше на колодку («я живу проти лиха и д.»). 14320. Сидить Циган и сніда: в одні руці сало, в другі хліб; хліба багато, а сала трохи. От він, щоб сало не виводилось, хліба вкусить, а сала — понюха. 14321. Як оженився я, дав мені тесть в придане торбу з сема перегородками: на хліб й на вйхліб, на пшоно и на вгіпшоно, на сіль й на вйсіль... Та дав ище кобилу — таку, як положить на віз сім мішків порожніх, то ще з гори й біжить. 14324. «Ти бісового сина дочко, по десять разів на день іси! и хліба тобі не настачиш».— «Де ж таки по десять разів!., всего по тричі».— «А пощитай сяка-така!» — «Снідала- обідала — раз іла, полуднувала-підвечіркувала — два іла, вечеряла-повечіркувала — три іла». «Що, Цигане, з мъяса добріше?» — «Шкюрочка, пане!» «Чи добрі, Цигане, бджоли?» — «Хто іх зна, чи вони добрі, чи ні! а що мед, то тяжко солодкий». (Див. № 6514). Була в мене половина, та не в моій хаті: він бо іі убирає, він же по ій ходить; а як треба поладити, тоді мене зове. Шкода перемішувати тісто, вийнявши з печі. 620
|
|
|