Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.

Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня 
Наступна

524. На запуски, як завъязано. Коніс.
566. В Сім Кіп Казок се Циган так казав, крадучи уночі
угірки. А господарь почув, за кий та й чекає блискавиці, и
тільки що блиснуло — як лусонё его! «От», каже Циган,
«и блискавиця вже вірваласьі» Але чоловік лоп его за
чуприну! «Ой батечку, голубчику! бий мене и що хоч собі роби,
тільки мене через пліт не перекидай, бо мене й до шатра
не приймуть!» Див. № 3920.
570. Коли йде дощ крізь сонце, кажуть — то чорт жінку
бъе и дочку заміж віддає. Кос,
576. Як уперше йде повесні дощ з громом, виносять и
кладуть на дощ пікну лопату, а иноді и пікну діжку. Кор.
Д. Камінецький, що про сей звичай записав, каже, що він не
знає проти чого се. В Лубенщині, де на дощ викидають помело
и кочерги, и викидають не тільки весною, а и абиколи —
роблять се, щоб дощі йшли. Ном.
581. Кажуть, що дощ завсіди ходить до Бога й питає,
куди ему йти. Госпідь каже: «Иди, де просять», а дощ
каже: «Туди, де косять? знаю, Господи, знаю». Казки.
590. Темно, хоч в око встрель. Гулак.—... стрель. Л.
635. Оце мороз! аж руки у шпару позаходили! Кор.
642. Грівся Циган у нереті, та й зубами стука. Ш.
A853 р. М 41). Нагрівся, як Циган в неретку
(показуючи кріз очко, казав: «се ж то тут холодно, а як же там!»).
Кор.
694. Колись бувало, що зривало; а тепер — здергує. Б.
740. Як ідеш у Сураж, то й бери свій хураж. Черн.
743. Падзі§ун, дзєкало. Кор.
А Литвини наших дразнять сєкалами, сєкало, що кажуть се, а не
єта, як мовляють Литвини. Камн.
797. Ти козак, тільки паністара не так. Б.
801. Виросло під час потерюхи з турками, за цариці
Ганни Ивановни: вісько на зімівлю приходило на Украіну
и брало, що ему треба. Час. A859 р. М 8).
850. Не приходицця Цигана дядьком звать. Коніс.
867. Хто Ляшка рубатиме, той козацьку жизь (?)
знатиме. Не.
875. «Ляше, ти блудиш!» — «Чорт его матір бери! една-
ново мені цілий день іздити, бо то за повинность». Казки.
880. Що кому годицця: шляхтичові шабля, мужикові
свиня. К.
Стрів шляхтич, везучи до торгу свиню продавать, хлібороба, що
найшов шаблю. Подобалась шляхтичові шабля,— и сяк іі
приміряє, и так... «Продай», каже, «шаблю!», а грошей катма.—
623

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Номис М. Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.