«А що ж з тебе взять?», каже мужик, «хіба свиню даси?»; а далі, певно помітивши, що той замъявся: «та», каже, «и на гаспида тобі шабля!», може й ще що додав —уразив шляхець- кий гонор. «Со коти паїіегу», одтяв шляхтич, «згІасНсісош згаЫа, сЫорош зшпіа — Ьіегг зоЬіе зшпіе». Камн. 883 и 8108. У мужика чорт сидить в грудях, у Ляха в ухах, а у Жида, то в пъятах (що не мерзнуть — той в груди и д.). Казки. 890. Щоб, пане, ваші оці очі Бог на світі подержав, а родимі —щоб повилазили! Час. A859 р. №33). «Нате, пане, оці гроші, а за той рік віддав».— «Ні, не віддав».— «Ні віддав».— «Подай окуляри!»; подививсь у запис — «Правда, віддав!» — «Щоб, пане и д.» 906. Сказав Гонта. 925. Дурний дою! продав кабак (гарбуз) замісць лою! Так казав Жид тому чоловікові, що обдурив его, продавши застиглий лій, а в середині, замісць лою, гарбуз. 930. Дайте мені з комареву ніжечку, з Антонову слізочку. Кор. Циган так просить салця (милостини), як дадуть одного хліба. Камн. 933. Не жалкуй, куме, на Бога — од квасу діти померли. Кул. У шевця повимірали діти, а Циган-кум прийшов: «чи нема, куме, чого напитись?» Той з свого жалю: «он», каже, «квас, напийся». Той сёрбонув шевського квасу та й каже. 939 Циганка від Цигана втекла до кума, а кум саме обідав; посадили и іі, а ій сёго й треба. Коли и Циган біжить бити Циганку. От его вгамували и посадили обідать; та покраявши поросятину, поклали що краще з свого боку. От Циган и каже до Циганки: «Ну, суко, добре ж, що ти сюди втікла, ато б я взяв та и звернув би тобі въязи оттак!» Кул. 950. ... «Нещирість!» — «Спекуляція?» — «Циганство!». Ил. 967. Турма велика и кріпко збудована, та чорт ій рад. Кор.— Кріпка турма, та чорт ій рад. Вал. 974. В Лубнях на базарі два козаки радились, чи оддавать своіх синів в науку у школу, що далеко од Украіни, та отто й пристали на тому, що, мовляв, як надів оттаку сумку, то візьме оттаку й думку. Коніс. 983. Мъяковбасало. Щ. 624
|