Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
бре 89 бриї цілковитої брехливості всіх його обіцянок.. (Ленін)). брехливо нар. лживо; облыжно. Ср.брехливий 1. брехні (род. брбхень) разг. враки [Найкраще так, побачити на очі, тоді ніяким брехням не повіриш (Л. Укр.)]. брехнути, -ну, -нёш разг. 1) соврать [Можна і брехнути (Котл.)]', 2) (о собаках) обл. брехнуть, гавкнуть [Телята ревнули, собаки брехнули (ХС, II — Сл. Гр.)]. брехня разе, ложь; презр. брехня; разе, враньё, лганьё; (вздор, ерунда) разг. вр&ки [Теплий кожух, тільки шкода — Не на мене шитий, А розумне ваше слово Брехнею підбите (Шевч.)]] ~ню точйти разг. отливать (лить) пули; виявити чиюсь ^ню изобличить когб-нибудь во лжи, уличить кого во лжи. брехун, -ни разг. лгун, лжец; презр. брехун; разг. враль, вральман, врун [Такого брехуна і в ступі не впіймаєш (Вас.)]] страшенний ~н безбожный враль. брехунець, -нця разг. лгунишка; презр. бре- хунёц. брехунка разг. лгунья; презр. брехунья; "разг. врунья. брехуняка фам. лгунйще. брехуха разг. лгунья; презр. брехунья; разг. врунья [Дармоїдки, брехухи., нехай он матушці-ігумені скажу (Коцюб.)]. бреш, -ші прям., перен. брешь [Російська революція перша пробивав бреш у стіні, яка відділяє робітників одних від одних (Сталін)]. бриг мор. бриг [Ранком бриг підняв вітрила (Риб.)] бригада бригада [3 членів артілі правління створює виробничі бригади (Стат. с.-г. арт.)]. бригадир, -ра бригадир [Нас чотири трактористи з бригадиром на чолі, тільки сіли на машини — так і крешем по землі (Тич.)]. бригадирський бригадирский. бригадний бригадный. бригадник бриг&дник [Працює, а вухо чуйно прислухається до бригадників, до їхньої роботи (Донч.)]. бригадно нар. бригадно. бригантина мор. ист. бригантина [По морях бригантини пливуть (Я но в.)]. бридж карт, бридж. бриджі, -жів брйджи. бридитися, -джуся, -дишся, обл. брйдити, -джу, -диш брезгать; разг. брезговать [Я змалку бридилась усіма напитками (Коб.); Чого ти став такий вередливий? Усім бри- диш (Подольск, г. — Сл. Гр.)]. бридкий гадкий; (вызывающий отвращение) отвратительный, противный; (весьма некрасивый) безобразный [Хотілося скинути гусінь і неставало сили. А вона лізла по ньому, бридка, волохата, ' і лоскотала плече (Коцюб.)] Ой до старого, ой до бридкого серденько не пристане (Метл.)]. бридкість, -кості отвратптельность; безобразность, безобразие [Вона майже вражала своєю бридкістю (Коб.)]. Ср. бридкий. бридко нар. г&дко; отвратительно, противно; безобразно [Ні, старий мій чепуриться, Аж бридко дивиться! (Шевч.)]. Ср. бридкий. бридливий брезгливый [Ненароком замочивши ногу, він трусив нею, як бридливий кіт лапою (Ільч.)]. бридливість, -вості брезгливость. бридливо нар. брезгливо [Ярема бридливо потиснув плечима (Кач.)]. бридбта редк. отвратйтельность; безобразность, безобразие [Скільки раз заглянула вона в своє дзеркальце, стільки раз з глибини її дівочого серця зринав ревний жаль на власну бридоту (Коцюб.)]. Ср. бридкий. брижа анат. брыжейка. брйжити, -жу, -жиш рябить. брижитися, -жуся, -жишся рябеть; зыбиться [Учора, стривожене вітром, лютувало море,, а сьогодні воно тільки брижилось (перекл. з Новикова-Прибоя)]. брижі (род. бриж и брижів) 1)^ (на воде) зыбь, рябь [По широкій водяній поверхні розбігалися темними смугами густі брижі (перекл. з Короленка)]] вкривати ~жа- ми (воду) рябить; вкриватися вагами (о воде) рябеть; зыбиться; 2) уст., ист. брыжи [Стояв лакей, у чорному сюртуці, у манишці з брижами (Мирн.)]] 3) (на голенищах, на одежде) редк. складки; (на лице — ещё) морщины [Сорочка без коміра, з великою застібкою, охоплювала його гладку шию і розходилася широкими, вільними брижами (перекл. з Тургенева); На виду у неї чимало брижів (Сл. Гр.)]. бриз, -зу бриз [3 берега у море дмухнув ледве помітний нічний бриз (Трубл.)]. бризантний воен. бризантный. бризка брызга; (чаще мн. ч.) бризки брызги [Бризка, кинута на жарину, заскварчить. і зникне (Мирн.)]', см. еще бризки. бризкалка брызгалка, брызгало. брйзкальний техн. брызгальный. бризкання брызгание, брызганье. бризкати, -каю, -кавш, бризнути, -ну, -нвш брызгать, брызнуть; (иногда) разг. брызгаться [Коні бризкали з-під копит грудками крихкого снігу (Коп.)\ Місто було порожнє. На вулицях нікого. Бризкав дощик (Скляр.)] Машини бризкали вогнем (Куч.)і> Бризнуло дощем (Вас): Сльози з Андрій- кових очей бризнули на газету (Панч)]. брйзкатися, -каюся, -каєшся брызгаться. бризки (род. брйзбк) брызги [У воді рвалися снаряди і здіймали фонтани бризок (Панч); Було хороше. Вгорі — сонце. На землі — бризки його (Головко)]. бризнути см. бризкати. брик меоісд. брык. брйка уст. брйка [Одна з брик круто повернула набік — і всі плюснули в калюжу (Мирн.)]. брикання 1) брыкбние, лягание; 2) брыкание* упбрство, сопротивление [Усі її слова він приймав з добродушним сміхом, мов брикання малої, пещеної дитини (Фр.)]. Ср. брикатися 1—2. брикати, -каю, -кавш, брикнути, -ну, -непі брыкать, брыкнуть, лягать, лягнуть; бры- к&ться, брыкнуться, лягаться [Ускочив [Осел] у село — всяк очі витріщає, А в і а. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)