Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ваг 108 важ вагітна 1) прил. см. вагітнпй; 2) (род. вагітної) І сущ. беременная^ Вагітний беременный; (перен* — чаще) чреватый. "^ вагітність, -ності беременность. вагітніти, -цію. -нівш беременеть. ваговий весовой [Забезпечити повну справність вагового господарства колгоспів і радгоспів до збирання врожаю (Пост. XVI Длен. ЦК КП(б)У)]; ~ва сіль весовбя соль; ~в? с т р і ліс а весов?я стрелка. ваговимірювальний весоизмерительный. ваговитий 1) тяжеловесный, веский; (с полным весом) полновесный [Поліська дослідна станція, посіявши добірним ваговитим насінням, одержала врожай гречки на 44% вищий проти посіву очищеним, але не добірним насінням (Вісті, 1938, І)]; 2) перен. веский, полновесный; важный [Все розказує про справи Ваговиті, таємні (Л* Укр.)]. ваговитість, -тості 1) тяжеловесность, вескость; полновесность; 2)к вескость, полновесность; важность. Ср. ваговитий 1—2. ваговбз 1) грузовик [Скрізь стояли дбайливо замасковані ваговози, під густим гіллям були заховані гармати (Собко)]\ 2) (ломовая лошадь) тяжеловбз, ломовик [Коні були хороші, але все ваговози (Сміл.)]. ватом нар. уст. на вес, по весу [Усім розказала, якии-то Тихон став скупий, що вже і хліб вагом дає (Квітка)]. вагбмий физ. весбмый. вагбмість, -мості физ. весбмость. вагон вагбн [Поїзд., спинявся, що аж підскакували загальмовані вагони (Ле)]; причіпний ~н прицепнбй вагбн, прицеп, прицепка. вагонетка вагонетка [Він бачив себе коло ва- - гонеток з цукром (Коцюб.)]. вагонітть -нію, -нівш обл. 1) беременеть; 2) лежать бременем, тяготеть [Напала моя Горбо- носиха на другу тему, що вагоніла на її думках (Барв.)]. вагбнний вагбнный. вагбннив ж.-д. вагонник [Вагонники., працювали останнього часу прекрасно (Ком., 1939, XII)]. вагонобудівний вагоностроительный [Вагонобудівний завод, ім. газети «Правда» 24 листопада вивершив річний план по валовій продукції (Рад. Укр., 1948, XI)]. вагонобудування вагоностроение. вагоновбд вагоновожатый; разг* вожатый. вагонооборбт, -ту вагонооборбт. | вагоноперекидач, -ч? вагоноопрокидывад-ель. вагон орем бптнпй вагонорембнтный [Нам попалися., вагони, подовбані за війну кулями та осколками і вже старанно позашивані десь на наших вагоноремонтних заводах (Гонч.)]. вагбн-рестор&н (род* вагбна-ресторану) , ва- 3 гбн-рестор&н. вагбнчив уменьш. вагбнчик [Вагончики гудуть. * І врубова машина вгризається в пласти' (Сое.)]. 3 ваготи уст. 1) тяжесть [Мислі його, придавлені ваготою всіх нинішніх вражінь, зразу рвалися і путались (Фр.)]\ 2) обл. беременность. ваготіння уст. І) тяжесть [Безсонна ніч налила олова в ноги і наповнила ваготінням (Риб.)]; 2) тяготение. * ваготіти (ваготію, ваготієш и обл. вагочу, ваго- тйш) уст. тяготеть [їх дотик, холодний мов крига,., ваготить на нім, мов навалені гори (Фр,)]. вагранка мет. вагр&нка [Коло вагранки час від часу дзвонила Марія (Шиян)]. " вагранковий мет. вагранковый, ваграночный. вагранник мет. вагранщик. > вагранница мет. вагр&нщица [Сидів Корольов мовчки, похиливши на руку велику голову, слухав пісню й думав чомусь про ваграп- ницю Марію (Шиян)]. ваграночний мет. ваграночный, вагранковый. вагуватися, -гуюся, -гуешся обл. 1) колебаться; быть в нерешительности, быть в нерешимости [Старий зразу вагувався, чи приносити (Фр.)]; 2) ссбриться, спбрить [Вони щодня вагуються. Така звяга йде в дому (Барв.)]. вида 1) недостаток, изъян, порбк [Блищить у золотій оздобі мій кинджал, Клинок надійний і без вади (перекл. а Лєрмонтова); Хоч старшина нерідко картав Хому за його вади, проте й симпатизував подолякові ІГонч.)]; ^ди з 6 р у недостатки зрбния; 2) (урон) вред, ущерб, Вадим Вадим. Вадймів, -мова, -мове Вадима (род. п. от Вадим); уст. Вадимов. вадити, -джу, -диш 1)^ (причинять вред) вредить [Тихович запевняв Маріору, що філоксера не вадить людям, а тільки виноградові (Коцюб.)]; гидить безл. вредно (дляздоровья); не ^дить, не /^дило б безл. невредно, не мешает, не мешало бы [— Підписати не вадить, — подивився косо на Боженка Щорс (Скляр.)', Дорога кепська: чи саньми, чи возом — Не розбереш. Подекуди й човном Не вадило б (Рил.)]; 2) безл. (когб и кои^уст^ тошнить (когб). вадкий см. вадливий. вадко см. вадливо. вадливий 1) вредный, 2) тбшный. Ср. вадити 1—2. вадливість, -вості вредность. вадливо нар. 1) вредно; 2) тбшно. Ср. вадлйвпй 1—2, важённий увел. разг. бчень тяжёлый; разг. тяжелённый [Співом свій край вихваляють жінки й чоловіки, Гордо важенную ношу несучи на головах гарних (Л. Укр.)]~Т важення взвешивание. важёньвпй разг. тяжеловатый; (в сказуемом — еще) тяжеленек [Смикнулося нести та ба! — вага не в силу: Баран важенький і Орлу (Греб.)]. важёпько нар. разг. тяжеленько, тяжеловато [Чого немов журно йому, важенько, на серці? (Коцюб.)]. важити, -жу, -жиш 1) (иметь вес) весить, тянуть (разг.) [Важить білуха дуже багато, Стільки, як слон (Трубл.)]; 2) (определять вес) весить, взвешивать; 3) перен. знбчить, иметь значение [Якби ти знав, як много важить слово, Одно сердечне, теплее слівце! (Фр.)]; багато ~ти иметь большбе |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)