Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вел 119 вел великорбдпий уст. высокорбдный [А панночка й голову задерла, виступає так, наче вже вона княгиня великородна (Вовч.у]. великорозумний ирон. многоумный [Ти вже в нас великорозумний! (Н.-Лев.)]. великорбе великорбсс, великорус. великоруський великорусский; уст, великороссийский. великосвітський, (реже) великосвітпій уст. великосветский [На другий день зібрався консиліум з найвищих знаменитостей великосвітської медичної практики (перекл. з Чернишевського)]. великосімейний многосемейный [Великосімейний же — подивись! (Квітка)]. великосімейність, -ності многосемейность. великотерплячий многотерпелйвый. великотрудний многотрудный. великуватий великоватый. велит см. вблет. велитель, -теля книжн. повелитель [Командує, немов громів велитель (Рил.)]. велителька книжн. повелительница. вёлич, -чі величие [Важко передати словами велич Леніна (Літ. газ., 1946, XII); Вітру нема, масиви застигли в непорушній величі, * залиті щедрим сонцем (Десн.)]. величавий величавый [Він [Франко] знав майбутнє величаве, Твоє майбутнє, Борислав (Бажан)]. величавість, -вості величавость [За оту саму величавість діти інакше і не називали Тургенева, як «Юпітер Сергійович» (Ільч.)]. величйво нар. величаво [По обох боках підіймались величаво гори Карпати(Коб.);\ пада сніг.. спокійно й величаво над селом (Рил.)]. величальний фолък. величальный. величання 1) величание; 2) величание, восхваление [Ось вам і пісня, Ось і величання (Фр.)]\ 3) величание; важничанье [Ні, се, власно, не було хвалою, але се більше варто було, ніж звичайне величання матірок своїми дочками (Л, Укр.)]. Ср. величйти 1—2, велич йтися 2. велич йти, -чию, -ч&єш 1) (называть, титуловать) величать [От, слухає шпака усяк, Дивується та вихваляє, Шпаком розумним величає (Гл.); Я ж вас просив.., щоб ви мені сказали, як вас величати (Квітка)]; 2) (чествовать) фольк. величать, восхвалять [Дозволь тобі, моя зброє, шану дати — Буду ж тебе, вірна, рідна, величати (Ус.)]. велич йти ся, -чйюся, -чйешся 1) (называться по титулу или званию) уст., ирон. величаться; 2) (кичиться) величаться, гордиться; ^чваниться) важничать [Хто величається і других зневажає, Нехай про Дуба казочку читав (Гл.)]; 3) страд, з. величаться; величаться, восхваляться; ср. величати 1—2. величезний увел, огрбмный, огрбмнейший; (преимущественно в конкретном значении — еще) громадный, громаднейший, ранг, большущий, здоровенный, уст. преогрбмный; (превосходящий численно — ещё) подавляющий; (необычайно большой) чудбвищный; (превосходящий обычную меру, выдающийся в сравнении с другими) величайший [На обрії сходив величезний багряний місяць (Верш.); Ти й не уявляєш собі, яке величезне людське життя (Смол.); Складні і величезні завдання поставила історія перзд радянською державою (Ком., 1941, І)]; ~нпй (страшенний) апетит огрбмный (чудбвищный) аппетит; ~на (переважна) більшість огрбмное (подавляющее) болыпинствб; ~не відкриття величайшее открытие; ~не значення огрбмное (громадное, огрбмнейшее, громаднейшее) значение; ~на кількість (множество — о плодах, цветах и т. п.) огрбмное (громадное, огрбмнейшее, громаднейшее^ количество, обилие, изобилие; /^на хвиля огрбмная (огрбмнейшая; громадная, громаднейшая; преогрбмней- шая; чудбвищная) волна\ величезність, -ності огрбмность; громадность; чудовищность. Ср. величезний. величенний увел. рачг. большущий, здоровенный [Величенні., дуби стоять (Вовч.)]. величбнький разг. великоватый, довольно боль- шбй; (в сказуемом — ещё) великбнек. величини величина" [Наша сила — повна ясність і тверезість врахування всіх наявних класових величин, і російських і міжнародних.. (Ленін)]. величінь (твор. п. величінню) величина. величний 1) величественный; (о внешнем ви^ де — ещё) величавый, важный; царственный [Піднесімо, браття, чашу Чистого вина, За Москву величну нашу, Хай живе вона! (Мас); Перед депутатами Верховної Ради УРСР відкрилась велична картина недалекого майбутнього Радянської України (Рад. Укр., 1946, VIII); Слов'янщина!— який величний гук (.7. Укр.); Та й дівчина була! Велична, хороша, до всякого привітна й ласкава (Вовч.)]; 2) цст. чтимый, почитаемый, достойный [Твій рід хороший і величний: не плодив ні злодіїв, ні душогубців, як інші багатії роди (Вовч.); Який сей хліб чесний та величний, щоб такі й ви були (Сл. Гр.)]. величність, -ності 1) величественность, величие; величавость, важность; царственность [Сонце стояло над степом міднолике, значне у своїй недосяжній величності (Риб.); Солодкий був такий задоволений, що навіть у нього трошки звичайної величності пропало (Вовч.)]; м&нія ~ності мед. мания величия; ср. величний 1; 2) (как титул) до рев. величество. велично нар. величественно; величаво, вбжно; царственно [Під стягом радянським ми дужими стали І в світ комунізму велично ідем (Гімн Української РСР); Орли клекотіли, велично плаваючи понад глибокими міжгір'ями (Гонч.); Я поглянув довкола: урочисто й велично стояла ніч (перекл. а Тургенева)]. Ср. величний 1. величчя величие. веління веление; повеление; ~пям к о г б (п о ~ню к о г б) по велению (по повелению) когб; торж. уст. по манию кого; іти за ~ням с б в і с т і следовать побуждению (велению) совести. веліти, -лю, -лиш велеть (соверш. и не- соверш.), книжн. повелевать (несоверш.); (давать приказание — еще) приказывать, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)