Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
яер 122 вер [Зробилось так пусто і тихо> наче весь вереск і життя обернувсь раптом у сірий камінь (Коцюб.)) Як эачую їх вереск, серце так і замре (перекл. а Пушкіна)]. івересклйвий верезгливый, визгливый; криклй- * вый (Схлипував баян, і співали хрипкі чоловічі і верескливі жіночі голоси ,(Риб.)К Ср. вереск. верескливість, -вості визгливость; крикливость. Ср. верескливий, ' «верескливо нар. верезгливо, визгливо; крикливо ' [Когут десь крикнув тонко й верескливо І (Сос.)]. Ср. верескливий. верескн^ти см. вереснути, «ерескотня, верескотнява разг. визготни. /верескун, -на разг. визгун. верескуха равг. визгунья. вересневий сентябрьский [І пахнуть хмелем вересневі ночі Під вітами в столітньому гаї (Мал.)]. вереснути, -н^. -нёш взвизгнуть; {громко^-ещё) крикнуть [Радісно, по-хлоп'ячому [Юрко] вереснув і затанцював (Козач.); — Фатьме- ееі — вереснула вона тонким, проймаючим голосом (Коцюб.)]. «вересовий бот. вересковый. Пресові, -вих сущ. бот. вересковые. шерёта дерюга; обл. веретье; (покрывало) ряднб (обл.) [Хотів накрити веретою ноги, а вона не дала (Коцюб.); 1 завела Яця на постіль — околот соломи, покритий грубою веретою (Фр.)]. ^веретенечко ласк, веретснышко. веретенистий веретёнчатый [Лиш одна кропива та гірчиця, підхопившися вавчасу й пустивши глибше в землю свій веретенистий корінь, буяли та розросталися (Фр.)]. веретенний веретённый. веретенник веретёнщик. ' веретено веретенб [Лукаш сидів на печі, точив веретено (Вовч.)]. веретеноподібний веретенообразный [При гістологічному дослідженні пухлина виявилась багатою на веретеноподібні клітини (Мед. ж., 1949, в. 1)]. веретёнце уменыи. веретёнце, веретёнце [Бабуся, сидячи під вікном, швидко плела мереживо, весело цокотіли веретенця (перекл. а Горького)]. веретище уст. врётище, рубище [Все веретище Останове держалось тільки латками (Варе.)]. веретільниця зооа. медянйца, веретеница. веретінний веретённый» веретінник веретёнщик, «веретінце уменыи. веретёнце, веретёнце! 'верётка уменыи. от верёта. 'верёття разг. 1) веретье; 2) (старые еещи) тряпьё, хлам. гверётяний дерюжный [У своїй веретяній свитині.. Остап здавався мені гайдамакою (Варе.)]. 'веретянка (одежда иш плохой грубой ткани) ( прен. дерюга; ум єн ыи. дерюжка [Отирав собі очі брудним рукавом своєї веретянки (Фр.)]. шерещёка визгун. шерещання верезжание, визжание, вёреэг, визг; крик. Ср. верещати. ?* верещати, -щу, -щнш разг. верещать, верезжать, визжать; (громко—ещё) кричать; (еремя от времени, иногда) повизгивать [Дівчата верещали і розбігалися врозтіч (Смол.); Діти бігають довкола тісного подвір'я, побравшися за руки, і верещать щосили (Фр.)]. верен верея, ворбтный столб. верзіння 1) фам. бодтовнй; пустые разговбры* вздор [— Д що, як справді нападуть_на нас розбійники^, — Не бійсь, моє серце: то все верзіння (Вовч.)]\ 2} (видения) разг. грёзы [Доволі слів, натхнень1 верзінь і смерті (Бажан)]. верзти, -ву, -зёш фам. болтбть, молбть, городить, нести вздор (чушь и т. п.)\ вулъг. порбть вздор (чушь и т.л.)\ (говорить глупости) вулъг. трепаться*[Тю-тю! Що се ти верзеш? (Мирн.)\ Не верзіть казна-чого! (Коцюб.)]', ~ти дурниці * фам~ болтать (молбть," нести, городить) чепух^ (ерунду); ~ти нісенітницю (нісенітниці) фам. болтать (молбть, нести, городить,^ порбть) чепух^, неT201ти (разводить) турусы [на колесах], нести околёсицу; почати ~ти начёть болтать (молбть, нести, городить) вздор (чушь и т. п.), начать порбть вздор (чушь ит. п.), замолбть, загородить, понести вздор (чушь и т. п.). верзтися, -зёться разг. видеться, мерещиться; (о приятном^ — ещё) грезиться [Йому все щось верзлося, і в маячні він кликав дідуся (Коцюб.); Так погано спала, так погано! Та сни такі недобрі верзлися (Ми/ж.); Та цур їм, тим царям поганим! Нехай верзуться їм кайдани (Шевч.)\ Та вже ж поки людина молода, то все їй там якісь верзуться мрії (Л. Укр.)]. верзун, -на" обл. ч^ня; (обычно мн. ч.) верзуни ч^ни. верзякання пустая болтовня; треп&нье, трепотни; лопотёнье. Ср. верзякати. верзякати, -каю, -каеш вулъг., прен. болтать, молбть (чепуху), нести вздор (чушь и т. п.)\ трепёться; (несвЪзно говорить — о пьяном и т. п.) лопотёть [Пізно вночі цритягсь він додому і п'яно реготався та верзякав вериги, -рйг^ме/?»,, перенк вериги [Внизу під сорочкою звільна Дзвеніли вериги на нім (перекл. а М. Некрасова)]. верітка уменыи. дерюжка [Мати кинула йому мовчки стару верітку на плечі, сунула шматок хліба у руку і випхнула за поріг з хати (Коал.)]. верїя обл. верей, ворбтный столб [Де б тебе не скрито, я б зламав верії.., (Фр.)]. вёрки, -ків воен. вёрки. верл&нь, *ня разг. крикун [Горлань, верлань, кулачник страшний (Котл.)]. верлб 1) водило; дышло кбнного привода; 2) воротило. ** вермішель, «лі вермишель. вермішельний вермишельный. вернісаж! -аву иск. верниссаж, вернути, -ну, -неш 1) несоверш. поворёчивать, воротить [Сила й гори верне (Головко); Не то сильний, що камінь верне, — тільки сильний, що серце в собі вдержить (Ном.)\ Туди мою головоньку щовечора верне (Мил.—Сл. Гр.)]\ ~ти куди перен. воротить (заворачивать/ клонить) куда [Тепер |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)