Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вес 127 ве© бу [Зробили змовини, а там і весілля справили (Вовч.)\ За два тижні хоч весілля гуляй (Коцюб.)] Він і весілля відбуде (Квітка)]. весіллячко ласк. разг. св&дебка [Яке ж твоє весіллячко смутне-невеселе (Барв.)]. весільна 1) прил. см. весільний; 2) (род. весільної) сущ. свадебная песня [Заспівав весільної, А на сльози вверне (Шевч.)]. весільний свадебный [Лимарівна сиділа серед інших дівчат та разом із ними співала весільних пісень (Вовч.)]; <-^ний батько уст. посажёный отец [Згадав .. і сільські весілля, на яких він грав роль весільного батька (Коцюб.)]; ~на м & т и уст. посажёная мать. весінній весенний [Любили ми весінній шум осик В краю своїм (Ус); Ти чуєш клич весінній над Москвою? (Бажан)]. веслб веслб [Шестеро гребців завзято працювали веслами (Трубл.)]. весловий весельный; (относящийся к гребле веслами) гребнбй; г^вйй ч 6 в є н весельная лбдка; ~вйй спорт гребнбй спорт. веслонбгі, -гих сущ. воол. веслоибгие. веслування спорт, гребля [У бухті відбуваються змагання з плавання та веслування (Трубл.)]. веслувати, -лую, -луеш грести (веслбм) [Рибалки веслували, щоб швидше підійти до пристані (Трубл.)]. веслюга обл. росл яга. весляр, -ра" спец. гребец, подвесельник; уст. ве- сёльник [Весляр на маленькому каюку.. помітив віддаля три плавучі крапки (Трубл.)] весни весна [Гетьте, думи, ви хмари осінні! Тож тепера весна золота! (Л. Укр.)]; о б ~ні уст. о весне; п о <-^ні весной, по весне [Двір заріс споришем та зеленів, наче лука по весні (Коцюб.)]. веснівка 1) см. веснянка1; 2) бот. (Ма]апіке- тит Ьі/оііит Б. С.) майник. весніти, -нію, -пїеш повз, веснёть (подз.)\ чувствовать себя как весной; расцветать [І стежив я, і явеснів (Тич.); лайвесніють думи й пориви мої (Сос.)]. весно бранка весновспашка [Все повинно бути напоготові, щоб пустити на повний хід усі машини на веснооранку (Ком.9 1939, III)]. веснбю нар. веснбй, весною; разе, о весне [У лузі маківка весною зацвіла (Греб.)]. весну в йти, -ную, -нувш обл. 1) производить весенние раббты; 2) проводить весн^. весняний весенний; (повз. — ещё) вешний [Веселе сонечко ховалось В веселих хмарах весняних (Шевч.); О, сонце ласкаве, о, сонце ясне, — У нашій країні життя вес- • няне! (Тич.)]; ~нянї в 6 д и весенние (вешние) вбды, пблые вбды [Поринули весняні води (Коцюб.)]. веснянка1 втн^лит. веснянка [Вечерами дівчата співають веснянок (Янов.)]. веснянка • веснушка; (чаще мн. ч.) веснянки веснушки [Веснянки на щоках і на носі, мокрі від сліз, видавалися ще яскравішими (ільч.)]. веснянкуватий разг. веснушчатый [Губи хлопчика розпливлися в таку широку усмішку, що від неї на веснянкуватому обличчі його* якось раптом засвітилися і вилиці, і підбо- ріддя (перепл. з Бірюкова)]. весняно нар. редк. по-весеннему [Весняно»} пахнув степ (Бажан)]. весняночка ласп. от веснинка г [Хто ж восени весняночки співа? (Л. Укр.)]. вест, -ту мор. вест. весталка рел. ист., перен. вест&лка. вестгбти, -тів ист. вестготы. вести (веду, ведеш) 1) вести [Льотом сонячним,, орлиним Мудрий вождь усіх веде (Рил.); Ленін вів нас до сонця крізь бурі (Сос); Я до трактора підходжу—сонце ясне Г світе мій! Ой, як хочеться учитись, щоб вести його самій! (Тич.); За долиною на горі темним бором стояв ліс, через який вела стежка до передових позицій (Панч)]'г /^тй за соббю що перен. вести (влечь) за соббй что; г^тй похбдження (від ч 6 г о) вести происхождение (от чегб), восходить (к чему); ~т& (х и л й т и) (щ о до чб го) перен. вести (что к чем^), клонить (что» к чему); 2) (делать, проводить что; занимать» ся чем) вести [Леніна гаряче любили передов» робітники, з якими він вів заняття в гуртках (Іет. ВКП(б))]; ~тй боротьбу вести борьб^, бороться [Ленін, більшовика вели непримиренну боротьбу з ліквідаторством з самого початку зародження цієї опортуністичної течії (Іст. ВКП(б))]; "-ти господарство вести хозяйство; ^тй мбву (бесіду) разг. вести речь (беседу), разговаривать [Остап вів бесіду ? дідусем (Коцюб.)]; ~тй (д 6 л і) (говорить) продолжать, продолжать говорить [—А щодо цісї народної сили, то можу я сказати ось що, — вів Іван Рибаков (Скляр.); Заніміли вони, як риби, сидять, ледве дишуть, а оратор наш далі веде (Скляр.)]; ~тй п е~ реговбрн вести переговоры; '-*тй п е- р ё д идти (быть) впереди, первенствовать; (о людях — ещё) предводительствовать; ~тй т а н б к вести хоровбд; 3) (отводить, заводить куда) вести, уводить [Тесляр убогий Тебе повінчану веде В свою убогую хатину (Шевч.)]. вестибюль, -ля вестибюль.. веотибюльнжй вестибюльный. вестися (ведуся, ведешся) 1) вестись; вестись; вестись, уводиться [Місяць, другий вже ведеться Тая прикрая облога (Л. Укр.); Довго велась розмова (Коцюб.); Колгоспне господарство ведеться на основі соціалістичного планування (Рад. Укр., 1948, IV)];: /ждеться запис ведётся запись; ср. веетй 1—3; 2): ведеться звичай (быть в обычае) ведётся (водится, существует) обычай (обыкновение) [Такий у нас ведеться звичай (Л. Укр.)]; так ведеться так ведётся (водится, полбжено), такбе (таковб) заведение (разг.); так ведеться в людей так ведётся у людей, это в привычке людей; так ведеться на світі так ведётся на свете, так принято, так свет устрбен [Дивно ведеться на світі нашому (перекл. в Гоголя)]; це у нас ведеться это у нас вбдится, бто у нас в ход^; 3) (плодиться) вестись, размножаться [У нас гарно ведуться кури |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)