Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
виз 149 виз Дозволь тобі, моя зброє, шану дати, Вміла ж мене у поході визволяти (Ус.)]. визволитися, -ляюся, -лйбшся, визволитися, -люся, -лишся 1) освобождаться, освободиться; высвобождаться, высвободиться; избавляться, избавиться [.. на думку марксизму, визволення особи неможливе доти, поки не визволиться маса, через що його лозунг: «Все для маси» (Сталін)]] 2) выручаться, выручиться; 3) страд, з. (несоверги.) освобождаться; высвобождаться; вызволяться; избавляться; выручаться. Ср. визволити 1—2. визвольний освободительный; уст. избавительный [Підводжусь я, і визвольний мій клич Почує брат, великий люд Росії (Бажан); Більшовики на визвольну боротьбу народ ведуть (Горд.)]; ~в6льнйн рух освободительное движение; ~в6льнйй лист ист, вольная. визвбльник освободитель; избавитель [А я— визвольник твій (перекл. Рильського)', В станицях і селах зустрічали червоних солдатів як визвольників (перекл. з Фурманова)]. Ср. визволити 1. визвольниця освободительница; избавительница. Ср. визвбльник. визвольницький редк. освободительный [Дзвенять., звитяжні труби дальні, Усім визвольницький віщуючи похід (перекл. Рильського)]. виздихати, -дихаєш, -дихав разг. передохнуть, подохнуть [—А з волами ж — як? сам пан догляне? — Хай вони виздихають йому до ноги (Коцюб.)]. визеленити, -ню, -ниш вызеленить; (выпачкать зеленью—ещё) иззеленить (разг.). визеленитися, -нюся, -нишся вызелениться; иззелениться. Ср. визеленити. визивбння вызывание. визивати, -ваю, -ваєш, визвати, -зву, -звеш вызывать, вызвать [І цупко кулаки стуливши, [Ентелл] Дареса битись визивав (Котл.)]. визиватися, -ваюса, -вавшся, визватися, -звуся, -звешся вызываться, вызваться. визиваюче нар. вызывающе. визивний вызывающий. визивно нар. вызывающе [Козак тільки тепер міцно приставив ногу до ноги, і остроги визивно дзенькнули тремтливими переливами срібла {Де)]. визига визига, вязйга. визимувати, -мую, -муеш рааг. 1) (вынести зиму) вызимовать; 2) (кого) обл. прокормить в течение зимы. визирання выглядывание; высматривание. визирати, -раю, -риєш, визирнути, -ну, -неш глядеть, выглядывать, выглянуть; (несоверги.—ещё) высматривать [Із-за його широкої спини збентежено визирав Ілько (Панч); Але затаєне горе, заховані муки визирали через дикий блиск очей (Н.-Лев.); З хати визирнула злякана Харита (Панч)]. визиратися, -риюся, -риєшся разг. 1) смотреться [Дівчата визираються в маленькі люстерка (Вас.)]; 2) разг. глазеть, уставиться, тар&щить глаза" [Та чого ти на мене визи- раєшся, наче не пізнав? (Вовч.)]. вйзиркатп, -каю, -каеш обл. высмотреть, уловить [Я впзиркала таку годину, що люд поховавсь трохи, та й у гай (Барв.)]. визирнути см. визлрити. визирцем нар. разг. высматривая. визиск, -ку эксплуатация [Велика партія Леніна—Сталіна принесла волю українському народові, визволила його навіки від визиску та гноблення (Кори.)]. визискуваний прич. 1) наст. ер. эксплуатируемый; 2) прош. ер. эксплуатированный. виз йскування эксплуатирование, эксплуатация. визискувати, -кую, -куєш эксплуатировать. визискуватися, -куюся, -куєшся эксплуатироваться. визискувач эксплуататор [Найбільш хвилювало те, що в п'єсі осміяний був мулла, темний визискувач народу {Коцюб.)]. виз йскувачка эксплуат&торка. визичити, -чаю, -чйбш, визичити, -чу, -чиш уст. одолжать, одолжить, дав&ть в долг, дать в долг, занимать, занять (ком^). визнавання 1) признание; 2) признание, сознание; 3) исповёдывание. Ср. визнавати 1—2, 4. визнавати, -паю, -павш, визнати, -наю, -ваеш 1) (кого, що) признавать, признать [Матеріалізм історичний визнає суспільне буття незалежним від суспільної свідомості людства (Ленін)], 2) (признаваться в чём) признавать, признать, сознав&ть, созн&ть (что), сознаваться, сознаться (в чём); '-/ги свою пбмйл- к у сознавать, сознать (признавать, признать) свою ошибку; ~нати свою неправоту признать свою неправоту; сознаться в своёйнеправотё;3)(иого,г^0—ким, чим, ва кого, за що) считать, счесть, уст. почитать, почесть; находить, найти; ~нати за дббре (за потрібне) счесть нужным; уст. заблагорассудить; ~ти за к р а* щ е считать, счесть лучшим, предпочитать, предпочесть; ~пати за свій обб в'я з о к счесть своим долгом; /^ватп можливим находить (считать) возмбжным; лікар ~нав йогб здоровим врач нашёл (признал) егб здоровым; 4) (только несоверш.) исповёдывать; 5) обл. узнавать, узнать [Знайшли у його замок, та по тому й визнали, що він украв гроші у скрині (Волч. у. — Сл.г Гр.)]. виз навитися, -наюся, -наёшся, визнатися, -наюся, -наєшся І) уст. становиться известным, стать известным [Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія (Вовч.)]', 2) страд, з. (несоверш.) признаваться; признаваться, сознаваться; считаться; почитаться; исповёдываться; ср. визнавати 1—4. визнаний 1) признанный; ^ний авторитет признанный авторитет; 2) признанный, сб- знанный. Ср. визнавйти 1—2. визнбнпя и редк. визнаття 1) признание [Марксист лише той, хто поширює визнання боротьби класів до визнання диктатури пролетаріату (Ленін)]', 2) признание, сознание [По його визнаттю стала громада радитись, що робити (Вовч.)]; ^ня своєї провини признание своей вины, сознание своей вины (в своей вине); 3) исповёдывание. Ср. визнавати 1—2, 4. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)