Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вин 170 вйо 5 л умбм не дошел [От який виріс, а ума не зиніс (Варе.); 1 вродилась, і виросла, а ро- _,зуму не винесла (Ном.)]] лбдве нбги *-~яіс разг. едва" нбги унёс; 2) (о счёте, цене, сумме и т. п.) обл. составлять, составить [Місячна плата члена виносила 10 гульденів (Фр.)]. шпнбсити *, -нбшт, -нбсиш, виносити, -ношу, -носиш выносить, выносить [Носить та й носить, та насилу виносила (Рудч.)]. виноситися см. винбшуватися. зинбситися, -нбшуся, -нбсишся, винестися, -суся, -сешся 1) подниматься, подняться, возвышаться, возвыситься; уст. возноситься, вознестись [Шлях звивається гаєм,., виносяться хвоїнки, як стрілочки прямесенькі (Вовч.); Між бідними невеличкими міщанськими хатами виносилася покрівля • ііого чималої хати (Н.-Лев.)]; 2) (только со- •верш. — о домашней птице) разг. кбнчить •носку (яйц); снести все яйца [За літо кури винеслись, то тепер і не несуться (Волч. у. — уСл. Гр.)]; 3) (несоверш.: выносить вещи, пожитки из дому) выноситься; 4) страд, з. (несоверш.) выноситься; уноситься; взноситься; ср. вжнбсити * 1; ф винбсься! >фам. катись!, убирайся! [— Ну, виносьтесь! (виганяє їх стусанами) (Л. Укр.)]. виноска (подстрочное примечание) снбска, выноска. * вин бел ввий редк, вынбсливый [Ти будь вино- сливим, як дужа аустенітовая сталь (Тич.)]. виносний выноснбй. виноторгівля виноторгбвля. виноторгбвець, -вця виноторгбвец. .винохід, -хбда, винохбдець, -хідця обл. ино- хбдец. виночерпій уст. виночерпий. виношений прил. 1) выношенный; 2) изнбшен- ный [Увійшла бабуся.., пов'язана чорною, виношеною хусткою (Вовч.)]. Ср. винбшу- вати 1—2. винбшення вынесение. яинбшування 1) вынашивание; 2) изнашивание. Ср. впнбшувати 1—2. виибшувати, -шую, -шуєш, виносити, -ношу, -носиш 1) вынашивать, выносить [Щоб зрадив усе найдорожче, що виносив в серці? (Коцюб.)]; 2) (об одежде и пр.) изналпивать, износить. впнбшуватися, -шуюся, -шувшся, виноситися, -ношуся, -носишся 1) вынашиваться, выноситься [..не завадить розглянути коротко ті плани організації війни, які виношуються тепер в колах буржуазних політиків (Сталін)]; 2) изнашиваться, износиться. Ср. винбшувати 1—2. винуватець, -тця 1) винбвник [її [війни 1914 р.] винуватці — імперіалісти всіх країн (Іот. ВКП(б))]; 2) обл. должник. винув&тнй винов&тый; уст. повинный [Нехай на себе жалкує винуватий (Ном.)]; ~тий пбгляд виноватый взгляд. «винуватити, -вічу, -ватиш винить [1 от тепер люди винуватять мене (Мирн.)]. винуватість, -тості виноватость. винуватниця 1) винбвница; 2) обл. должница. винувато нар. виновато [— Бувайте здорові,— ^ трохи винувато відгукнувся Каргат (Шовк.)]. винце ласк. разг. винцб. винюхати см. винюхувати. винюхатися см. винюхуватися. винюхувати, -нюхую, -нюхуєш, винюхати, -нюхаю, -нюхаєш 1) вынюхивать, вынюхать [Табаки ріжок винюхала (О., 1862, IX—Сл. Гр.)]; 2) (разведывать, разузнавать) фам. вынюхивать, вынюхать, разнюхивать, разнюхать. винюхуватися, -нюхуюся, -нюхуешся, винюхатися, «нюхаюся, -нюхаєшся 1) вынюхиваться, вынюхатьсяг 2) страд, з. (несоверш.) вынюхиваться; вынюхиваться, разнюхиваться; ср. винюхувати 1—2. виняньчувати, -чую, -чуєш, виняньчити, -чу, -чиш вынянчивать, вынянчить [Виняньчила, виплекала, мила й вичісувала (Коцюб.)]. виняньчуватися, -чуюся, -чуєшся вынянчиваться. виняткбвий исключительный; (выдающийся — ещё) редкий; (превышающий обычную меру чего-нибудь, удивительный) сверхъестественный [Перед з'їздом стояли завдання виняткової ваги (Рад. Укр., 1946, ///); — Павел—виняткова людина! — тихесенько сказав Андрій (перекл. в Горького)]; <^вий випадок исключительный случай; ~вий дурень разг. редкий (исключительный) дур?к (глупец). винятковість, -вості исключительность; редкость. Ср. виняткбвий. винятвбво< нар. исключительно [Відзначають, звичайно, винятково бойовий і винятково революційний характер ленінізму (Сталін)]; ^во дббра людина исключительно (на редкость) дббрый человек, человек исключительной (редкой, чрезвычайной) доброты. виняток, -тку (уклонение от нормы) исключение; уст. изъятие; без ^тку без исключения; без изъятия; з а /^тком (когб, чогб) за исключением (когб, чегб), исключая (когб, что) [Всі, за винятком Бойчука, здивовано дивилися на свого шкіпера (Трубл.)]; за невеликими —тками за небольшими исключениями; я к ~ток із загальних закбнів как исключение из ббщих закбнов; в изъятие из ббщих закбнов. вйобрагвення обл. 1) изображение; 2) представление [Бачилось їй, що., побачить нараз якісь нові, широкі і чудово прекрасні горизонти, про які тепер не має ще ніякого виображення (Фр.)]. Ср. вйобразити 1—2, вйобразити, -ражу, -разиш обл. 1) изобразить [Степанида виобразила на обличчі щось подібне до привітної посмішки (Коп.)]; 2) (мысленно воспроизвести) представить. вйобразитися, -ражуся, -разишся обл. 1) изобразиться [На йога фізіономії виобразилось безмірне здивовання (Смол.)]; г2) представиться. Ср. вйобразити 1—2. виораний 1) вспаханный, выпаханный; перепаханный; 2) выпаханный. Ср. вибрювати 1—2. вйорати см. вибрювати. виоратися см. вибрюватися. вибрювання 1) вспыхивание, выпихивание, выпашка; 2) выпихивание. Ср. вибрювати 1—2. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)