Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вип 179 вип тися, -рошуся, -росишся выпрашиваться, I выпроситься. випручання высвобождение. випручати см. випручувати. випручати см. випручувати. випручатися см. випручуватися. випручатися см. випручуватися. випручування высвобождение; выпрастывание. Ср. випручувати 1. випручувати, -чую, -чуєш и випручати, -чаю, -чаєш, випручати, -чаю, -чаєш 1) высвобождать, высвободить; разг. выпрастывать, выпростать [Випручало рученята (Шевч.)]\ 2) (вынимать) вытаскивать, вытащить [Чіпка | подався назад до ліси, став випручувати хворостину (Мирн.)]. випручуватися, -чуюся, -чуєшся и випручатися, -чаюся, -чаєшся, випручатися, -чаюся, -чаєшся 1) высвобождаться, высвободиться; выпрастываться, выпростаться [Він застогнав і почав випручуватись з поворозок (Коцюб.); Раздорін узяв її під руку, але вона, випручавшись, сухо промовила (Шиян)]; 2) страд, з. (несоверш.) высвобождаться; выпрастываться; вытаскиваться. Ср. випру чувати 1—2. випрягання выпрягание, отпряжка. випрягати, -гйю, -гаєш, випрягти, -ряжу, -ряжеш выпрягать, выпрячь, отпрягать, отпрячь; обл. откладывать (лошадей), отложить (лошадей) [Як погано орати, то лучче випрягати (Ном.); Завернув коня з дороги в найгустішу хащу дубових кущів і випріг (Ле)]. випрягатися, -гаюся, -гаєшся, випрягтися, -ряжуся, -ряжешся 1) выпрягаться, выпрячься, отпрягаться, отпрячься [Се як віл у ярмі: коли не випряжеш — не випряжеться (Ном.)]; 2) страд, з. (несоверш.) выпрягаться, отпрягаться; откладываться; ср. випрягати. випрягти см. випрягати. випрягтися см. випрягатися. випрядання выпрядание. випрядати, -даю, -даєш, випрясти, -ряду, -рядеш выпрядать, выпрясть. випрядатися, -даюся, -даєшся выпрядаться. випряжений выпряженный, отпряженный; отложенный. Ср. випрягати. випрямити см. випрямляти. випрямитися см. випрямлятися. випрямлення выпрямление; правка. Ср. випрямляти. випрямлювати см. випрямляти. випрямлюватися см. випрямлятися. випрямляння выпрямление; правка. Ср. випрямляти. випрямляти, -ляю, -лйєш и (реже) випрямлювати, -люю, -люєш, випрямити, -млю, -миш выпрямлять, выпрямить; спец. править [Він випрямив стан (Ле)]. випрямлятися, -лйюся, -лйешся и (реже) випрямлюватися, -лююся, -люєшся, випрямитися, -млюся, -мишся выпрямляться, выпрямиться [Сиклета гнулася, випрямлювалася, знов нагиналася (Н.-Лев.); Потягся був до нього через стіл, але одразу ж, хитнувшись, випрямився (перекл. з Шолохова)]. випрямлйч, -ча ел. выпрямитель. випрясти см. випрядати. випуклий выпуклый. випуклість, -лості выпуклость. випукло нар. выпукло. вйпулений обл. вытаращенный [Вона гляділа вперед себе хвилю, задумана, з випуленими очима (Коб.)]. вйпулити, -лю, -лиш обл. вытаращить. випурнати, -наю, -наєш, випурнути, -ну, -неш разг. выныривать, вынырнуть [А Лебідь плись на дно — і випурнув як сніг (Греб.)]. випурхнути см. випурхувати. випурхування выпархивание. випурхувати,-пурхую, -пурхуеш, випурхнути, -ну, -неш выпархивать, выпорхнуть [Романові здавалось, ніби з клітки випурхнула весела співуча пташка (Н.-Лев.)]. випуск, -ку выпуск [Перевищено довоєнний! рівень випуску тракторів і сільськогосподарських машин (Резол. XVI з'їзду КП(б)У)'ь Відбувся випуск в Запорізькому автоме- ханічному інституті (Рад. Укр., 1946, VIII)]; ^ на ~к разг. на выпуск [На колодах сидять чоловіки в білих штанях і сорочках на випуск (Куч.)], випускання 1) выпускание, выпуск; опускание; 2) травление. Ср. випускати 1—2. і випускати, -каю, -каєш, випустити, -пущу, -пустиш 1) выпускать, выпустить; (освібо- ждатъ—еще) отпускать, отпустить; (пропускать в тексте, в речи — ещё) опускать, опустить; (крик, звук, запах) испускать, испустить, издавать, издать [Пролетаріат ніде ще в світі і ні разу не випускав з рук зброї, коли починалася серйозна боротьба.. (Ленін); Хлопці з інтересом дивилися на нього, але з кільця не випускали (Верш.); Скрутив цигарку і випустив густий клубок диму (Собко)]; ~кати в найом, в о р 6 н- д у обл. сдавать в наём, в аренду [Всі ті будинки він випускав у найом (Фр.)]\ г^угп в світ выпускать, выпустить в свет; ^кйти щ о (из себя) испускать что, издавать что; (о жидкости, запахе и т. п. — ещё) источать что (уст.); (о влаге, жидкости — ещё) сочиться чем; ~кати з очей терять (выпускать) из виду; н є ~кати з очей кого, ч о г б а) (не переставать смотреть) не спускать (не сводить) глаз с кого, с чего [Так і липне до його, з очей не випускає його (Вовч.)]; б) (не переставать видеть) не терять из виду кого, чего; /-/кити з уваги упускать из виду; 2) ав. травить, вытравить; ~кйти газ травить газ. випускйтися, -кйюся, -кйешея 1) выпускаться; отпускаться; опускаться; испускаться; 2) травиться. Ср. випускати 1—2. випускний выпускнбй; ^на я є ш н я глазунья. випускник, -ка выпускник [Випускників посилають на роботу в райони (Рад. У-кр., 1946, III)]. випускниця выпускница. випусковий, -вого сущ. тип. выпускающий, вйпуст: н а ~т обл. на випуск [По цей бік хтось бородатий, сорочка на випуст, по той хтось рудий (Тесл.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)