Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вир 181 вир ледве бачив, як вирачковував той з тісного запічка (Ле)\ Іноді всю хату вирачкую (Ном.)]. вирва 1) воронка, яма (от взрыва) [Вирви від бомб і снарядів вже позасипали, позаливали асфальтом (Куч.)]', 2) (на дне реки или озера) омут [Що мені робити?.. Чи піти з мосту в вирву кинутись? (Барв.)]; 0 гнати, вигнати у три ~ви фам. гнать, выгнать в три шеи [І самого Енея пана В три вирви вигнали відтіль (Котл.)]. вирваний 1) вырванный; истбргнутый; выдранный; удалённый; выдернутый; 2} сорванный. Ср. виривати1 1—2. вирвати х см. виривати х. вирвати2, -рве безл. вырвать, сорвать; стошнить; його урвало жовчю его вырвало (сорвало) жёлчью. вирватися см. вириватися1. вирегочувати, -чую, -чуєш разг. хохотать [Сидять, гомонять, вирегочують (Тесл.)]. вирезуб ихт. вырезуб. виректи см. вирікати. виректися см. вирікатися. виречений уст., ирон. изречённый. виривання 1) вырывание; исторжение; удаление; дёргание, выдёргивание; 2) срывание. Ср. виривати х 1—2. виривати *, -ваю, -ваєш, вирвати, -рву, -рвеш 1) вырывать, вырвать; уст. рит. исторгать, исторгнуть; разг. выдирать, выдрать; (зубы — обычно) удалять, удалить, разг. дёргать, выдёргивать, выдергать, выдернуть [Не вітер — буря! Трощить, ламає, з землі вириває (Тич.)\ І ми стоїм на всенародній варті, — Не вирвать зброї з нашої руки (Бажан)]; 2) (с кого-нибудь, с чего- нибудь) разг. срывать, сорвать [Ой вирву я з рожі квітку та пущу на воду (Н. п.— Сл. Гр.)]. виривати 2, -ваю, -ваєш, вирити, -рию, -риєш (выкапывать) вырывать, вырыть; (обнаружить, копая — еще) отрывать, отрыть [Вирили баюру страшенну, в деяких місцях і до води докопалися (Мирн*)]. вириватисях, -ваюся, -в&єшся, вирватися, -рвуся, -рвешся 1) вырываться, вырваться; (о слове, замечании и т. п. — ещё) срываться, сорваться; (о продетой нитке, верёвке — ещё) выдёргиваться, выдернуться [Вітер надував їх [вітрила!, і вони виривались з рук, як великі білі птахи (Коцюб.); Не йди.., бо далеко, сама не виривайся (Рудч.); Як вирветься сокира з рук— Пішла по лісу косовиця (Шевч.); Тільки після лютневої революції 1917 року товаришеві Сталіну пощастило вирватись з заслання (Літ. газ., 1946, X); — Мати-вітчизна!— мимоволі вирвалось у нього, по-юнацькому дзвінко й урочисто (Гонч.)]; 2) (внезапно появляться) выскакивать, выскочить [Вирвався, як Пилип з конопель (Ном.)]; 3) (отлучаться) разг. урываться, урваться; 4} страд, а. (несоверш.) вырываться; исторгаться; выдираться; удаляться; дёргаться, выдёргиваться; срываться [..кращі партійні працівники виривались царською жандармерією з рядів партії.. (Сталін)]; ер. виривати1 1—2. вириватися2, -ваюся, -ваєшся, виритися, -риюся, -риєшся вырываться, вырыться; отрываться, отрыться. Ср. виривати 2. виригати, -гаю, -гаєш, виригати, -гаю, -гаєш и виригнути, -ну, -неш изрыгать, изрыгнуть. виринання выныривание. виринати, -наю, -ниєш, вйрипути, -пу, -неш и редк. вйрнути 1) выныривать, вынырять, вынырнуть [I блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав, Неначе човен в синім морі То виринав, то потопав (Шевч.); З-за хмари на хвилину виринуло сонце (Ле); — Свої! — сказав Ремез вартовим, що несподівано вирнули з кущів (Скляр.)]; 2) обл. вытекать, вытечь [Ой у городі криниченька одна, да виринає холодная вода (Метл.)]. вирискатися, -каюся, -каєшся разг. прен. найтись [У мене чесні люди бувають, благородні; один ти з усіх єхида вирискався (Мирн.)]. вирисбвування 1) вырисовывание; 2) изрисовывание. Ср. вирисбвувати 1—2. вирисбвуватн, -сбвую, -совуеш, в присувати, -сую, -суєш 1) (рисовать тщательно) выри- сбвывать, вырисовать; 2) (расходовать, рисуя) изрисовывать, изрисовать. вприсбвуватпея, -сбвуюся, -сбвуешея, вйри- суватися, -суюся, -суєшся 1) (показываться) перен. рисоваться, вырисовываться, вырисоваться; 2) изрисовываться, изрисоваться; 3) страд, з. (несоверш.) вырисовываться; изрисовываться. Ср. вирисбвувати 1—2. виристий омутистый. іш рисувати см. вирисбвувати. б и рисуватися см. вирисбвуватися. вйрити см. виривати 2. виритися см. вириватися 2. виріб, -робу 1) изделие; (иногда) произведение; (о мелком) поделка [Вироби їх [гуцулів] рук були виставлені в музеях, прикрашали стіни квартир (Риб.)]; деревині ^роби деревянные (щепные) изделия; собир. щепа; дрібні ~роби мелкие изделия; (мелкие) поделки; 2) (только ед. ч.) производство, изделие, выработка [— Виріб ложок до нас не належить, — відказав коротко (Фр.)]; машйпи н&шого^ ~робу ^ машины нашего производства (нашего изделия, нашей выработки); речі (предмети) фабричного /^робу предметы фабричного производства (изделия); річ гарного г^робу вещь хорошей выработки; ф ~робу нема перен. разг. всегда работа. вирівнювання выравнивание; уравнивание; выпрямление, выправление; распрямление; сглаживание; расправление. Ср. вирівнювати. вирівнювати, -нюю, -пюєш, вирівняти, -няю, -няєш выравнивать, ровнять, выровнять, выровнить (разг.), уравнивать, уровнять; (делать прямым — ещё) выпрямлять, выпрямить, выправлять, выправить, разг. распрямлять, распрямить; (делать гладким — ещё) сглаживать, сгладить; (уничтожать изгибы, складки — ещё) расправлять, расправить [Троє рослих татар, із заступами в руках, мовчки вирівнюють пружну землю (перекл. в Горького)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)