Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вир 185 вир* технічних культур (Рад. Упр., 1946, IV); Дощі., траву вирощають (Н. п.— Сл. Гр.)]. вирощуватися, -щуюся, -щуешся выращиваться; взращиваться; выращаться, выро щаться; воздёлываться [На 384 гектарах виноградника вирощується більш як сто сортів винограду (Рад. Упр., 1946, III)]. Ср. вирощувати. вироюватися, -рбююся, -рбювшся, вироїтися, -роюся, -роїшся 1) с.-х. ройться, выроиться, отроиться [Рій вироївся (Вовч.)]; 2) перен. высыпать (толпбй), высыпать (толпой) [Люди за їми купами вироювалися (Вовч.)]', 3) (только соверш.) разг. пригрезиться; вообразиться [Тільки що задрімав, таке вироїлось, що аж страшно стало (Сл. Гр.)У, 4) перем, возникать, возникнуть. вируб, -бу выруб (обл.). вирубаний 1) вырубленный; срублзнный [Відновити й розвинути лісове господарство, а також залісення вирубаних площ (Зак. п'ят, план)]) 2) изрубленный. Ср. вирубувати 1—2. вирубати см. вирубувати. вирубйти см. вирубувати. вирубатися см. вирубуватися. вирубка вырубка. вирубний техн. вырубной. вирубування вырубка, вырубание. вирубувати, -бую, -буеш и вирубйти, -баю, -б&єш, вирубати, -баю, -баєш 1) вырубить, вырубить; (валить, рубя — еще) срубать, срубить [І, наче сокирою вирубуючи просвіт у темряві, Тихон небагатьма словами розповів хазяїнові про нещастя його брата (перекл. з Горького); Спочатку Іван Антонович хотів ставити свої «самовари» на землі. Для цього треба було вирубати кілька каштанів, що росли на подвір'ї, бо вони заважали б стріляти (Гонч.)]; 2) (убивать) изрубать, изрубить. вирубуватися, -буюся, -буєшся и вирубатися, -бйюся, -баєшся 1) вырубаться; срубаться; 2) изрубаться. Ср. вирубувати 1—2. вирування бурление; кипение [Почулось вирування води за кормою (Трубл.); Петруню водили сьогодні на суд і сьогодні він уперше після довгих місяців сумної тюрми знову побачив вирування вільного в городі життя (Вас.)]. Ср. вирувати. вирувйти, -рую, -руеш бурлить; (перен. — о жизни и т> п. — ещё) бить ключом, кипеть [Море — навколо нас. Воно біснується й вирує (Тич.); Навколо нас вирує прекрасне життя, воно твориться зусиллями, волею, хистом найширших мас трудящих (Літ. газ., 1946, XII)]. вирулювати, -люю, -лювш, вирулити, -лю, -лиш ав. выруливать, вырулить [Перевіривши матеріальну частину, кисневі прилади й інше устаткування, зайнявши свої місця, льотчики вирулили на старт (Ком., 1939, VIII)]. виручити, -чию, -чаєш, виручити, -чу, -чиш 1) (выводить из затруднительного положения) выручать, выручить [Друга вмієм виручать, — Друга будем виручать (Ус.)]; 2) (о деньгах) выручать, выручить. виручитися, -чаюся, -чбєшся, виручитися, -чу- ся, -чишся 1) выручаться, выручиться; 2) выручаться, выручиться. Ср. виручати 1—2. виручити см. виручати. виручитися см. виручитися. виручка 1) выручка; н а ~ку на выручку [Його [Серова] майстерність льотчика-вини- щувача досягала особливого блиску, коли він кидався на виручку товаришів (Ком., 1939, V)]; 2) (о деньгах) выручка [Середньоденна виручка підвищилася на 50% (Рад. Укр., 1946, III)]. вирушйння отправление; выступление. Ср. вирушити. вирушати, -ш&ю, -шиєш, вирушити, -шу, -шиш отправляться, отправиться; (в поход — обычно) выступать, выступить; (сдвигаться с места — ещё) трбгаться, тронуться; разг. двигаться, двинуться, пускаться в путь (в дорогу), пуститься в путь (в дорогу); (пользуясь какими-нибудь средствами передвижения) уезж&ть, уехать; (идти по направлению куда-нибудь) направляться, направиться [На скелю або на річку вони завжди вирушали вдвох (перекл. з Короленко); Збиралися обідати, а по обіді мав Саливон вирушати назад до Херсона (Риб.); Записали в команду танків, завтра вирушу в дальшу путь (Тер.); Все, що треба, я добуду. Куди накажете мені зараз вирушити? (перекл. з М. Островського)]. вирушення отправление; выступление. Ср. вирушати. вирушити см. вирушити. вируючий бурлящий; кипучий [Йде рік нового піднесення вируючої активності мас (Рад. Укр., 1946, І)]. Ср. вирувйти. виряджбнпя 1) выряжапие; 2) снаряжение, собирание; отправление; 3) проводы. Ср. виряджати 1—3. виряджати, -дж&ю, -джбєш, вирядити, -ряджу, -рядиш 1) (нарядно одевать) выряжать, рядить, вырядить, разряжать, разрядить, разодевать, разодеть [Чи не думаете ви, що я виряджаю вас для вашої втіхи? (перекл. з О. Островського)]; 2) (снабжать необходимым) снаряжать, снарядить, собирать, собрать; (посылать) отправлять, отправить [Петров виряджав у дорогу загін (Воронько); Терлецький вирядив у Бо- гуслав для його два новісінькі волові вози (Н.-Лев.)]; 3) провожать, проводить [На воротях, нас виряджаючи, тужила мати (Головко)]; /-^джати к о г 6 чим напутствовать кого чем; 4) (выгонять) прен. выпроваживать, выпроводить [Ото так надумали.., щоб Василя з дому вирядити (Н.-Лев.)]. виряджатися, -джйюся, -дж&вшся, вирядитися, -ряджуся, -рядишся 1) выряжаться, рядиться, вырядиться, разряжаться, разрядиться, разодеваться, разодеться [Ганна Федорівна того дня вирядилась, як у велике свято (Вовч.)]; ^дитися як на весілля разг. разрядиться (вырядиться и т. д.) как на свадьбу, разрядиться (вырядиться) в пух и прах; 2) собираться, собраться; отправляться, отправиться [На сімнадцятому році Остап уперше вирядився з людьми на заробітки (Головко)]; 3) страд- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)