Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
БИС 193 вис виспівуваний распеваемый [Гримлять пісні, виспівувані різно (Бажан)]. виспівувати, -півую, -півуєш, виспівати, -ваю, -ваеш 1) петь, пропеть; разг. выпевать, выпеть [Грає кобзар, виспівує — Аж лихо сміється (Шевч.); Хотілось щось пережити, сильне і гарне... Виспівать не доспівану пісню, що лежала у грудях, згорнувши крила (Коцюб.)]] 2) (только несоверш.: проводить время в пении) распевать, петь [То виспівували хлопці — високо ж та весело! (Тич.)\ Лука Корнійович вигравав та виспівував романси з Настею (Н.-Лев.)]; 3) (только соверш.: провести определенное время в пении) пропеть [Таке співуче, що весь день тобі виспіває (Сл. Гр.)]; 4) (добывать пением) разг. выпевать, выпеть [Виспівав собі дівчину любу та гарну (Вовч.)]; 5) (только соверш. — о голосе) пропеть; 6) (восхвалять) редк. воспевать, воспеть. виспівуватися, -півуюся, -півувшся 1) петься; выпеваться; 2) выпеваться; 3) воспеваться. Ср. виспівувати 1, 4, 6. виспілий выспевший; зрелый; (о нарыве — обычно) назревший [Дише хвиля. Пахне дивний корінь, Як черешня виспіла й густа г(Мал.)]. виспіти см. виспівати. висповідати, -даю, -даєш церк., перен. гиутл. исповедать. висповідатися, -даюся, -даєшся церк., перен. шутл. исповедаться. вйспорити, -рю, -риш разг. выспорить [Стій, не переч! Ми нічого не виспоримо (Мирн.)]. вйспреній уст., ирон. выспренний [Поважно правиться затаєний обряд Бенкетів виспре- ніх (Бажан)]. висріблити, -блю, -блиш высеребрить. виссаний высосанный. виссати см. висисати. вистава театр, представление; спектакль [Тут щовечора відбуваються лекції, літературні диспути, вистави та концерти (Рад. Укр., 1946, IV)]; давати ~ву давать представление (спектакль); перша ~ва п'єси первое представление пьесы. виставити, -стаю, -стаєш, вйстати, -стану, ¦станеш 1) безл. уст. быть достаточным; разг. ставать, стать; хватать, хватить [Як вистало на юшку, то вистане й на петрушку (Ном.); Зрубаю три старі дерева, то вистане матеріалу на рік або й на два (Фр.)]\ 2) обл. выступать, выступить; выдаваться (вперёд), выдаться (вперёд). виставити см. виставляти. виставитися см. виставл йтися. виставка выставка [На виставці зібрано багато ілюстративного матеріалу про комсомольців і молодь, що билися на фронтах Вітчизняної війни (Рад. Укр., 1946, III)]. виставлений 1) выставленный; выдвинутый [На перехрестях доріг були виставлені застави (Верш.)]; 2) представленный; 3) уставленный. Ср. виставляти 1—3. виставлення выставление; выдвижение. Ср. виставляти 1. виставляння 1) выставление; выдвигание; 2) представление. Ср. виставляти 1—2. виставляти, -ляю, -лявш, виставити, -влю, -виш і) выставлять, выставить; (передвигать вперёд — ещё) выдвигать, выдвинуть [Всім і кожному відомо, що буржуазні політикани скрізь і завжди виставляють перед народом всякі лозунги, програми і платформи для обману народу (Ленін); Виставив дід бджолу (Квітка); Ми зайняли оборону в окопах. Настала ніч. Я виставив караули і спостережні пости (Верш.)]; ~ти вимогу выставлять, выставить требование [Не було міста, де б робітники не страйкували на внак протесту проти злочинства царя і не виставляли політичних вимог (Іст. ВКП(б))]; 2) театр, ставить, поставить; представлять, представить [Мали виставляти Рустемову п'єсу (Коцюб.)]; 3) (що чим) обл. уставлять, уставить [Ввесь стіл виставив цяцьками (Сл. Гр.)]. виставлятися, -ляюся, -ляешся, виставитися, -влюся, -вишся 1) (показывать свои достоинства и пр.) выставляться, выставиться [Треба утаїти, що я письменний: у них, кажуть, із розумом не треба виставлятись (Котл.); На дверях Марусю перестрів Яша Баркін і виставився у своєму новому вигляді (Коп.)]; 2) страд, з. (несоверш.) выставляться; выдвигаться; ставиться; представляться; уставляться [На підставі статті 122 Конституції Української РСР кандидати при виборах до Верховної Ради Української РСР виставляються по виборчих округах (Полоою. про вибори)]; ер. виставляти 1—3. виставний выставнбй. виставочний выставочный [Кілька раз приїздили представники виставочного комітету вистаратися, -раюся, -раешся обл. добиться; /-^тися перед ким (проти кого) обл. услужить, прислужиться кому. вистарчати, вйстарчити см. вистачати, вистачити. вйстати см. виставити. вистачати, -чию, -чаєш, вистачити, -чу, -чшп и обл. вистарчати, -чаю, -чйвш, вистарчати, -чу, -чиш 1) безл. хватать, хватить, доставать, достать; разг. ставать, стать [Вугілля на флагмані вистачить на два дні (Корн.)]\ /^чить (достаточно) разг. хватит; з м ё н в ~чить (мне надоело) с менй хватит; тільки б ~чпло охоти лишь стало бы охоты; цілком *—'Чить вполне хватит (достаточно); разг. заглаза хватит; 2) доставлять, доставить [А я ж вас літом годував, І просо, і овес, і гречку вистачав (Греб.); їм треба., вистачити добре їсти (Н.-Лев.)]; на всіх не ~чиш (ч о г 6) всех не удовлетворишь (чем), вистежити см. вистежувати. вистежування выслеживание. вистежувати, -жую, -жуєш, вистежити, -жу, -жищ выслеживать, выследить [Русаков пішов у тайгу й знову почав вистежувати звіра (перекл. з Сьомушкіна); Озерков розповів, як він вистежив Нагірного і затримав його (Донч.)]. вистелений выстланный, устланный. вистелення выстилка, выстилание. вистелити см. вистелити. 13—1211 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)