Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вит 203 вих ся и витягнутися 1) вытягиваться, вытянуться; (только несоверш. -~ увеличиваться в длину или в ширину—ещё) тянуться; (под тяжестью чего-нибудь — ещё) обтягиваться, обтянуться; (распростираться — ещё) протягиваться, протянуться [Через півхвилини обличчя його витяглось (Шовк.); Скаче ланцюг по землі, бряжчить, витягається (Коцюб.); До залізниці ми підійшли вдень і під вечір витяглися вперед (Верш.)]; ~гтися (^гнутися) в струнку вытянуться в струнку; ~гтися (/^гнутися) на ліжку вытянуться (протянуться) на кровати; 2) страд, з. (несоверш.) вытягиваться; обтягиваться; вытаскиваться, тащиться, вытягиваться; извлекаться; извлекаться; удаляться; дёргаться, выдёргиваться; вытаскиваться, высвобождаться; выпрастываться; выколачиваться; встаскиваться; ср. витягати 1—7; 3) (только соверш.: умереть) перен. разг. протянуть вбги. витягнений 1) вытянутый; обтянутый; 2) вытащенный, вытянутый; извлеченный; 3) извлечённый; 4^ удалённый; выдернутый; 5) вытащенный, высвобожденный; выпростанный; 6) Еыколоченный; 7) встащенный. Ср. витягати 1—7. витягнення 1) вытяжка; 2) извлечение; 3) извлечение; 4) удаление; 5) высвобождение; ср. витягати 1—5; 6) мед. вытяжение. витягнути см. витягати. витягнутий 1) вытянутый; обтянутый; 2) вытащенный, вытянутый; извлечённый; 3) извлечённый; 4) удалённый; выдернутый; 5) вытащенный, высвобожденный; выпростанный; 6) выколоченный; 7) встащенный. Ср. витягати 1—7. витягнутися см. витягатися. витягом нар. обл. цугом; їхати ^гом обл. ехать цугом. витягти см. витягати. витягтися см. витягатися. витягувальний техн. тягальный. витягування см. витягання. витягувати см. витягати. витягуватися см. витягатися. витяжка хим. 1) вытяжка; экстракт; 2) техн. вытяжка [Я пропоную зробити один довгий ковпак і поставити електричні витяжки (Панч)]; 3) портн., сапожн. вытяжка; 0 стояти на ~ку Стоять на вытяжку. витяжний 1) вытяжной [Освіжаючи повітря, гули коло борта .. витяжні вентилятори (перекл. з Новикова-Прибоя); Нові чоботи витяжні (Ном.)]; 2) обл. протяжный. вптйжно обл. протяжно [Розпочав [співати] чумака голосно та витяжно (Н.-Лев.)]. витязь поэз. витязь [Князь Данило Галицький скликає своїх витязів на праве діло захисту вітчизни (Рад. Укр., 1946, VI); Витязь мовив шанобливо (перекл. Бажана)]. витяти см. витинати. витьохкувати, -кую, -куєш выщёлкивать [Десь далеко соловей витьохкує (Вас.)]. виуджування выуживание. виуджувати^ -джую, -джуєш, виудити, -джу, -дпш ьыуживать, выудить. виуджуватися, -джуюся, -джуешся выуживаться. виудити см. виуджувати. вйутюжити, -жу, -жиш выутюжить. виучений см. вивчений. виученик выученик [Ловейкін кинувся на деох і почав громити берлінських виучеників (Трипіл.)]. виучениця выученица. виучити см. вивчити, вивчити. виучитися см. вивчитися, вивчатися. виучка выучка [До верховного органу влади соціалістичної держави робітників і селян обрано кращих людей сталінської виучки (Прол. пр., 1938, І)]. виучуваний изучаемый. виучування см. вивчання. виучувати, -чую, -чуєш см. вивчити. виучуватися, -чуюся, -чуєшся см. вивчатися. виформовування образование. Биформбвувати, -мбвую, -мбвуєш, виформувати, -мую, -муеш образовывать, образовать; ~мувати свій стиль образовать (выработать) свой стиль. впформбвуватися, -мбвуюся, -мбвуешся, виформуватися, -муюся, -муєшся образбвы- ваться, образоваться. вйформуваний образованный. виформування образование. виформувати см. виформбвуватп. виформуватися см. виформовуватися. вифрантитися, -нчуся, -нтишся разг. выфрантиться, расфрантиться, прифрантиться. вйфранчений разг. расфранчённый. вихаркати см. вихаркувати. вихаркатися см. вихаркуватися. вихаркнути см. вихаркувати. вихаркнутися см. вихаркуватися. вихаркування выхаркивание. вихаркувати, -кую, -куєш, вихаркати, -каю, -каєш и вихаркнути, -ну, -неш выхаркивать, вихаркать, выхаркнуть. вихаркуватися, -куюся, -куєшся, вихаркатися, -каюся, -каєшся и вйхаркнутися, -нуся, -пешся выхаркиваться, выхаркаться, выхар- кнуться. вихарчувати, -чую, -чуєш, вихарчуватися, -чуюся, -чуєшся разг. съесть (харчи), съесть (продовбльствие). вих йти (впхаю, вихаєш), вихнути, -ну, -нёш разг. 1) махать, размахивать, махнуть [Од швидкої ходи він аж вихав полами на повітрі (Н.-Лев.); Черниш, зціпивши зуби, вихнув гранатою (Гонч.)]; 2) (о копытных животных — бить ногой или обеими задними ногами) лягать, лягнуть. вихатися (вихаюся, вихаєшся) разг. лягаться. вихвалення восхваление; превознесение. Ср. вихвалити. вихвалити см. вихвалити. вйхвалка разг. похвальба [При гульні та вихвалках одного перед другим своєю силою, своєю вдатністю стирали ту чорну думку (Мирн.)]. вихвалювати см. вихвалити. вихвалюватися, -лююся, -люєшся см. вихвалятися 2. вихваляння расхваливание, выхваливание; |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)