Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вих 205 вих один вихід (Смол.)]\ знати всі хбди і ~ди разг. знать все ходы и выходы; не було іншого ^ду, як... перен. не было другого выхода (исхода), как...; 2) (ко- личество получаемых продуктов, приплода и т. п.) эк. выход. вихідна 1) прил. см. вихідний 1—3; 2) (род. вихідної) сущ. выходная. вихідний І) прил. выходной [Аркадій швидко пішов, грюкнувши вихідними дверима (Коті.); День вихідний сьогодні Уже скінчився (Бансан)]; 2) прил. (начальный, служащий точкой отправления) исходный, от- правнбй, отправный [Роти Ахунбаєва вже займали вихідні рубежі (перекл. з Катаева)]] ~ні позиції исхбдные позиции, исходное положение [В результаті бою противник відступив на вихідні позиції (Ком., 1938, XII)]; ~па точка исходная (отправная) точка, точка отправления [Се був одинокий пункт, із якого можна й треба було шукати вихідної точки (Фр.)]; 3) прил. канц. исходящий; 4) (род. вихіднбго) сущ. (о человеке) выходной; 5) (род. вихіднбго) сущ. (карт, и т. п.) выходящий; 6) (род. вихіднбго) сущ. (документ, бумага) канц. исходящая. ВПХІДНЙК, -КЙ ВЫХОДНЙК. вихідчини, -чин обл. прбводы [Довгий .. віз .. рушив з двору, а за ним пішли рибалки з хазяйкою. Вихідчини скінчилися (Н.-Лев.)]. вихлебтувати, -бтую, -бтуеш, вихлебтати, -бчу, -бчеш разг. выхлёбывать, выхлебать, похлебать, вылакать; (мног. — еще) расхлебать; вульг. вытрескать. вйхлескати, -хлещу, -хлещеш обл. выхлебать; * вульг. вытрескать [Наварила борщу, та й не вихлещу (Ном.)]. вихпбскувати, -кую, -куєш обл. похлёстывать, пощёлкивать, хлестать, щёлкать [Ось він собі вихлескує недбайливо батіжком (Вас.)]. вихлистувати, -стую, -стуеш, вихлистати, -хлищу, -хлищеш вульг. выхлёстывать, выхлестать, вытрескать, лакать, вылакать. вихлоп, -пу техн. выхлоп. вихлопний техн. выхлопной [Пахло бензином. Чути, як бухає вихлопна труба (Ком., 1938, VI)]. вихлювати, -люю, -люеш обл.колебаться [Коло грубок стоїть червоне сяйво; по кутках вихлюють тіні (Вас.)]. вихлюватий обл. вихлястый, шаткий [Вихлюватий човен (Волч. у. — Сл. Гр.)]. вихлюпати см. вихлюпувати. вихлюпатися см. вихлюпуватися. вихлюпнути см. вихлюпувати. вихлюпнутися см. вихлюпуватися. вихлюпувати, -пую, -пуеш, вихлюпати, -паю, -паєш и вихлюпнути, -ну, -неш выплёскивать, выплескать, выплеснуть; разг. выхлёстывать, выхлестнуть [Він знову набив свою люльку тютюном, сів у човен і, не вихлюпуючи з нього води, поплив до півострова (Шиян); Прибігла Параска з одним відром додому, — тільки на дні зосталось: усю вихлюпала ІБарв.); Весела думка вихлюпнула усмішку на вуста (Риб.)]. вихлюпуватися, -пуюся, -пуешся, вихлюпатися, -паюся, -паешся и вихлюпнутися, -нуся, -нешся выплёскиваться, выплескаться, выплеснуться; разг. выхлёстываться, выхлест- нуться [В цю мить загрозливий скрегіт тривожними хвилями вихлюпується на рівнину (Риб.)]. впхлйстпй разг. вихлястый, колеблющийся [Пливе вихлястий дим з фаянсових люльок (Бажан)]. вихляти, -ляю, -лйєш разг. вихлять [Лісом уже мчали, вихляючи поміж дерев, Вантажні машини (перекл. з Катаева)]. вихлятися, -ляюся, -лйешся разг. вихляться [Татарський богатир, звіроподібний мурза, вихлявся на коні перед окопами (Кач.)]. вихль бету вати, -стую, -стуеш, вихльостати, -стаю, -стаєш и вихльоснути, -ну, -неш разг. 1) выхлёстывать, выхлестать, выхлестнуть; 2) (только несоверш. — без прямого дополнения ) похлёстывать, пощёлкивать, хлестать, щёлкать; см. также вихлбекувати. вихмілйтися, -ллюся, -лйешся обл. вытрезвляться, протрезвляться [Тягнирядно, ось уже кілька день не вихміляючись, гуляє в них на Обухівці (Головко)]. вихн>ти см. вихати. виховальний воспитательный. вихованець, -нця воспитанник; книжн. поэз. питомец; уст. птенец [Ім'я Чкалова — відважного сталінського вихованця—палко любиме радянськими людьми (Ком., 1939, XII)]. вихований воспитанный [Люди, виховані партією Леніна—Сталіна, навіть умирають з високо піднятою головою (Трипіл.)]; д б б- р є ~ний хорошб воспитанный; (умеющий себя держать в обществе—ещё) благовоспитанный (уст.); недббре (погано, зле) ~ний плохо воспитанный; (не умеющий себя держать в обществе—ещё) неблаговоспитанный (уст.). вихованість, -ності воспитанность; (уменье держать себя в обществе) благовоспитанность (уст.). вихованка воспитанница; питомица [Адже правда, моя вихованко, і ти До зірок полинула б охоче? (Л. Укр.)]. Ср. вихованець. виховання (действие; результат) воспитание; добре ~ня хорошее воспитание; (результат— ещё) благовоспитанность (уст.); не- дббре (погане, зле) ~пя плохое воспитание; (результат — ещё) неблаговоспитанность (уст.). Ср. вихований. виховання (действие) воспитание [Фізкультура і спорт у нашій країні є частиною комуністичного виховання (Рад. Укр., 1946, IV)]. вихователь, -теля воспитатель [Вихователь повинен бути прикладом для учня (Прол. пр., 1937, XII)]. вихователька воспитательница. виховательство воспитательство. виховательський воспитательский. виховати1»2 см. вихбвувати1» 2. виховатися1»2 см. виховуватися1.2. виховний воспитательный [Воронцов вважав ці дуети за одну з форм виховнШ роботи серед особового складу (Гонч.)]. виховування воспитание. вихбвувати *, -хбьую, -хбвуеш, виховати, -ховаю, -ховаєш (воздействовать на развитие) воспитывать, воспитать [Мене виховувала, вчила партія, радянська влада (перекл. з |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)