Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
від 219 від ротьби за відбудову народного господарства привели до значних успіхів (Іст. ВКП(б))\ Епоха відбудови після другої світової війни породила такі темпи, яких не знала і не знає жодна країна (Рад. Укр., 1948, /)]. # відбудований восстановленный [Місяць у місяць збільшують випуск тракторів відбудовані тракторні заводи (Пост. XIX Плен. ЦК КП(б)У)]. відбудовний, редк. відбудовчий восстановительный [Це його [пароплава] перший рейс після відбудовного ремонту (Ком.у 1939, У)\ Значна відбудовча робота проведена на цегельному заводі (Рад. Укр., 1946, VIII)]. відбудбвник восстановитель [Країна дала в руки відбудовників багатющу техніку, яка визначила і небачено короткі строки робіт (Рад. Укр., 1950, IX)]. відбудовниця восстановйтельница. відбудовування восстановление; отстраивание. Ср. відбудовувати. відбудовувати, -дбвую, -дбвуєш, відбудувати, -дую, -дуєш восстанавливать, восстанов- лять, восстановить; (строения — еще) отстраивать, отстроить [Капіталізм може руйнувати, але він більше не здатний відбудовувати зруйноване (Ком., 1941, І)]. відбудовуватися, -дбвуюся, -довуешся, відбудуватися, -дуюся, -дуєшся восстанавливаться, восстановляться, восстановиться; отстраиваться, отстроиться Ср. відбудовувати. відбудовчий см. відбудовний. відбудування восстановление. відбудувати см. відбудбвувати. відбудуватися см. відбудовуватися. відбуксирбвка мор. отбуксировка. відбуксирувати, -сирую, -сируеш отбуксировать. відбуксируватися, -сйруюся, -сйруєшся мор. отбуксироваться. відбуркнути разг. буркнуть (в ответ), проворчать (в ответ) [— Ага, не допоминався! — сердито відбуркнув Бовдур (Фр.)]. відбурхати, -рхаю, -рхаєш отбушевать. відбут, -ту обл. сбыт. відбути см. відбувати. відбутий 1) отбытый; 2) перенесённый; пережитый. Ср. відбувйти 1, 5. відбутися см. відбуватися. відбуток, -тку уст. повинность [Козаки тоді .. подушного, відбутків не знали, у військо охотою своєю ходили (Баре.)]. в'дэуття отбывание. відбуча обл. уст. повинность [Хай одбуває одбучі (Мирн.)]. відбушувіїти, -шую, -гауеш отбушевать [Від- бушувало, намело, вляглося (Гонч.)]. відвага отвага; (безудержная смелость —ещё) удаль, удальство; (решительное устремление к чему-нибудь поэз.у уст.—еі^е) дерзновение, дерзость [Він увесь сповнений безмежної відваги й глибокої віри в переАмогу робітничого класу (Панч)\ Хто дав мені одна ги меч двосічний? (Л. Укр.)]; медаль «З а відвагу» см. медаль. відваджувати, -джую, -джуєш, відвадити, -джу, -диш разе, отваживать, отвадить. відваджуватися, -джуюся, -джуєшся, відвадитися, -джуся, -дишся разг. отваживаться, отвадиться. відвадити см. відваджувати. відвадитися см. відваджуватися. відважити см. відважувати. відважитися см. відважуватися. відважний отважный; (спелый) храбрый; (безудержно смелый) удалой, удалый: книжн. уст. дерзновенный, дерзостный [Глядачі захоплено вітали відважного пілота (Рад. Укр. у 1946, VIII)]. відважність, -ності отважность; (смелость) храбрость; (решительное устремление к чему-нибудь поэз.у уст.—еще) дерзновение, дерзость. відважно нар. отважно; храбро [В незнані дальнії країни Колумб відважно морем лине (перекл. з Радіщева)]. Ср. відважний. відважувати, -жую, -жуєш, відважити, -жу, -жиш отвешивать, отвесить [Відваж солі (Сл. Гр.)]. відважуватися х, -жуюся, -жуєшся, відважитися, -жуся, -жишся (осмеливаться) отваживаться, отважиться, решаться, решиться [Ти б не одваживсь на таке ніколи (Л. Укр.)]. відважуватися 2, -жуюся, -жуєшся (страд, з.) отвешиваться. Ср. відважувати. відв&і 1) (род. відвалу) (действие) отвал; 2) (род. відвала) (в грейдере) техн. отвал; 3) (род. відвалу) горн, отвал [Мільйони тонн цієї прекрасної сировини нагромаджувалися у відвалах на шахтах Кривого Рога (Ком.9 1940у І)]. відвалений отваленный. відвалити см. відвалювати. відвалитися см. відвалюватися. відвалка спец. отвалка. відвалювання отваливание, отвалка. відвалювати, -люю, -люєш, відвалити, -валю, -ви л и пі 1) отваливать, отвалить [Хасцький, надимаючись, відвалював лантухи з піском, пробивався до дверей (Гонч.)\ Одвалив того каменя (Чуб.)]', 2) (давать много у расщедрившись) разг.у иногда ирон. отваливать, отвалить [Відвалив скибу хліба (Сл. Г р.)]. відвалюватися, -лююся,-люєшся, відвалитися, -валюся, -вйлпшся 1) отваливаться, отвалиться [Потроху земля відвалювалась, і він почав тонути (Н.-Лев.)\ Я радітиму, як художник, коли побачу, що брила минулого в тяжкому житті народу відвалилася (перекл. з Федіна)]\ 2) страд, з. (несоверш.) отваливаться; отваливаться; ср. відпилювати 1—2. відвальний 1) прил. отвальный [Вивчаючи властивості доменних відвальних шлаків, інститут довів можливість широко застосувати їх для бетонних і залізобетонних робіт (Вісті, 1939у VIII)]] 2) (род. відвального) сущ. горн, отвальный. відвальник горн, отвальщик. відвальниця горн, отвальщица. відвантаження отгрузка [Основну масу [людей] забрав собі бригадир Коза на відвантаження вагонів (Коп.)]. відвантажити см. відвантажувати. відвантажування отгрузка. відвантажувати, -жую, -жуєш, відвантажити, -жу, -жиш отгружать, отгрузить. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)