Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
гід 220 відвантажуватися, -жуюся, -жуєшся отгру- ч жаться, відвар, -ру отвар. відварений 1) отворенный; 2) прил. отварнбй. відварити см. відварювати. відваритися см. відварюватися. відварна отварка. відварний отварнбй. відвартувати, -ртую, -ртуеш отдежурить. відварювати, -рюю, -рюеш, відварити, -варю, -вариш отваривать, отварить. відварюватися, -рююся, -рювшся, відваритися, -варюся, -варишся отвариваться, отвариться. відведений 1) отведённый; 2) отведённый,\ уведенный; сведённый. Ср. відвбдити 1—2. відведення отведение, отвбд; разг. отвбдка; для ~ня очей для отвбда глаз [Для реформіста реформа —- все, а революційна рооота — так собі, для розмови, для відведення очей (Сталін)], відвезений отвезённый; увезённый. Ср. відвб- зити 1. відвезення отвбз; разе, отвбзка. відвезти см. відвбзити. відвбргти, -гну, -гнеш обл. отбрбсить; перен. отвергнуть [1 я м Спокусу дешевих побід відверг (Фр.)]. відвернений 1) отвороченный, отвёрнутый; 2) отворбченный, отваленный, сворбченный; 3) отваленный; 4) отвлечённый; 5) предотвращённый, отвращённый; 6) вычтенный. Ср. відвертіти 2—4, 6—8. відвернення І) отвращение, отклонение; 2) отвлечение; 3) предотвращение, отвращение [Сучасний рух за мир мае своєю метою підняти народні маси на боротьбу за збереження миру, за відвернення нової світової війни {Сталін)]. Ср. відвертати 5—7. відвернути см. відвертіти. відвернутий см. відвернений. відвернутися см. відвертатися. відвертання 1) отворачивание; 2) отворачивание, отвёртывание; 3) отворачивание, отваливание, сворачивание; 4) отваливание; 5) отвращение; отклонение; 6) отвлечение; 7) предотвращение, отвращение; 8) вычет. Ср. відвертіти 1—8. відвертіти, -ртаю, -ютаеш, відвернути,-верну, -вернеш 1) отворачивать, отворотить; уст. отвращэлъ, отвратить [Він замер від страху, не можучи відвернути очей від віконця (Фр.)]\ ^ртіти ніс (н 6 с а) перен. разг. воротить нос; 2) (вращая снимать, ослаблять или отвинчивать] отгибать, отбрасывать край чего-нибудь) отворачивать, отворотить, отвёртывать, отвернуть; 3) (сдвигать в сторону) отворачивать, отворотить, отваливать, отвалить, сворачивать, своротить [Одвернув [камінь] (Рудч.)]] 4) (отрезывать и отбрасывать в сторону при вспашке) отваливать, отвалить [Побачити швидше, як він [плуг] крає незміряні ниви, одверта скибу (Коцюб.)]\ 5) перен. (не допускать, мешать чему-нибудь осуществляться) отвращіть, отвратить; (отговаривать) отклонять, отклонить; 6) (отрывать от чего) перен. отвлекать, отвлечь [Народники відвертали увагу трудящих від боротьби з класом гнобителів некорисними для рево- від люції вбивствами окремих представників цього класу (Іст. ВКП(б))\ Щоб відвернути увагу від настирливих думок, давав волю фантазії (Ільч.)]; 7) (предупреждать, не допускать) перен. предотвращать, предотвратить, отврашіть, отвратить; разг. отводить, отвести [Мов лопатою хто гріб до двора достатки всякі, а нещастя відвертав (Фр.)] Дружина мужу зброю подає: «Цілую я озброєння твоє, Нехай воно нам перемогу дасть, Коли ж не зможе відвернуть напасть...» (Бажан); Ох, якби тільки можна, то я б сама те горе одвернула! (Л. Укр.)]] ~нути небезпеку предотвратить (отвратить) опасность; 8) (делать вычет) расе. вычитать, вычитывать (разг.), вычесть; 9) обл. отвечать, ответить [— Та чую ж, чую, — одвертає (Вовч.)]. відвертатися, -рт&юся, -ртаєшся, відвернутися, -вернуся, -вернешся 1) отворачиваться, отворотиться, отвёртываться, отвернуться [Стрічні хаджі одвертались од нього (Коцюб.)]; 2) отворачиваться, отворотиться, отвёртываться, отвернуться; ср. відвертати 2; 3) отворачиваться, отворотиться, отваливаться, отвалиться; ср. відвертіти З; 4) отвлекаться, отвлечься; ср. відвертати 6; 5) страд, а. (несоверш.) отворачиваться; отвращаться; отворачиваться, отвёртываться; отворачиваться, отваливаться, сворачиваться; отваливаться; отвращаться; отклоняться; отвлекаться; предотвращаться, отвращаться; вычитаться; вычитываться; ср. відвертіти 1—8. відвертий 1) (искренний, правдивый) откровенный, открытый, прямбй [Його обличчя, відверте, привітне, розумне, здалось їй знайомим (перекл. з Попова)]] 2) (ничем не скрываемый) открытый; (реже) откровенный, прямбй; (не тайный, видимый для других — еще) явный [Сталінська Конституція народилась у жорстоких боях проти відвертих і прихованих ворогів робітників і селян (Ком., 1937, XI)]. відвертість, -тості 1) (качество, свойство) откровенность, прямота [Давайте говорити мовою одвертості (Ле)]\ 2) (откровенное сообщение, признание) разг, откровенность; явность. Ср. відвертий 1—2. відвертіти см. відвірчувати. відвертітися см. відвірчуватися. відверто нар. 1) откровенно, открыто, прямо; (без утайки разг. — ещё) напрямик, начисто, начистую, на чистоту [Скажу вам одверто за роту мою: — Як гинуть, то гинуть зручніше в бою (Бажан)]\ говорити ^-^о говорить откровенно (открыто, прямо; напрямик, начисто, начистую, на чистоту); (беседовать искренне) говорить по душім (разг.)] говорити н&дто ^то (открывать кому-нибудь задушевные мысли) говорить слишком откровенно; разг. откровенничать; 2) (смело, не таясь) открыто; (видимо для других — ещё) явно [Жінка дивилася йому в вічі відверто і просто (Риб.)]] поліція *~->то грабувала селян полиция открыто (явно) грабила крестьян. відвести см. відвбдити. відвикати, -Е&ю, -Б&бш, відвикнути, -ну, -веш |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)