Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
21 ВІД[ від отвыкать, отвыкнуть; т р 6 х и ~нути немного отвыкнуть; разг. поотвыкнуть. відвиклий отвыкший. відвикнути см. відвикати. відвйлюватися, -лююся, -люсшся разг. отвиливать. відвильнути, -ну, -нёш разг. отлучиться (на короткое время). відвипути, -ну, -нёгп обл. расправить (что), отвести (что); замахнуться (чем) [3 злості аж мінився, Далі — руку відвинув.. Та по пиці його хвать! (Руд.)]. ві двинути ся, -нуся, -нёшся обл. увернуться, отклониться [Він на мепе з кием, я насилу відвинувся (Сл. Гр.)]. відвисати, -саю, -савш, відвиснути, -ну, -неш 1) отвисать, отвиснуть [Спідня губа відвисла (Н.-Лев.)]; 2) свешиваться, свеситься [З-під очіпка відвисло пасмо сивої коси (Н.-Лев.)]. відвислий отвислый, отвисший. відвислість, -лості отвйслость. відвиснути см. відвисати. відвихнутися, -нуся, -нёшся разг. 1) отшатнуться, увернуться [Наливайко відвихнувся від нього, і в ту ж мить шабля., завила смертельно у його руці над головою (Ле)]; 2) обл. отлучиться (на корбткое время) [От увечері дід з бабою кудись відвихну- лись, а дочка й давай шукать (Рудч.)]. відвйчка разг. отвычка.' відвівати, -віваю, -віваеш, відвіяти, -вію, -вівш отвевать, отвеивать, отвеять [1 ніколи сніги не розтають там і вітри не одвіють (Вас.)]. відвіватися, -віваюся, -віваєшся, відвіятися, -віюся, -вієшся отвеваться, отвеиваться, отвеяться. відвід 1) (род. відводу) отвод; для ~воду очей для отвода глаз; 2) (род. відвбда) (ответвление в трубе, кабеле) техн. отвбд. відвідання посещение [А от ви, нарешті, й ушанували нас своїм відвіданням (перекл. з Гоголя)]. відвідати см. відвідувати. відвідач см. відвідувач. відвідини, -дин посещение [Треба було віддячити за відвідини відвідинами (Вовч.); Ольга Павлівна .. не ховала задоволення з його одвідин (Ле)]. відвідний отводнбй. відвідуваний посещаемый. відвідуваність, -ності редк. посещаемость. відвідування посещение; (количество приходов куда-нибудь) посещаемость [Сергій Петрович розповів про мету свого відвідування (перекл. з Попова)]. відвідувати, -дую, -дуеш; відвідати, -даю, -даєш (когб, що) посещать, посетить (кого, что); разг. навещать, навестить (когб, редк. что), проведывать, проведать (кого, редк. что); уст., ирон. жаловать, пожаловать (к кому, к чему); (бывать где-нибудь) захаживать (к кому, куда) [Кращі наші стахановці відвідали Всесоюзну сільськогосподарську виставку (Ком., 1939, XI); Я зібрався на цей раз одвідать свою родину (Коцюб.)]. відвідуватися, -дуюся, -дуєшся посещаться; навещаться, дровёдываться; лекції вдуються всіма слухачами лекции посещаются всеми слушателями. Ср. відвідувати. відвідувацький спец. посетительский. відвідувач, редк. відвідач посетитель [Прощаючись, виходить відвідувач останній (Ба- жан); Не так вже по багато набігає одвіда- чів (Вовч.)]; постійний ~вач постоянный посетитель; разг. завсегдатай. відвідувачка посетительница [Відвідувачки пішли до поранених (Трипіл.)]. відвіз, -вбзу отвоз; разг. отвозка. відвізник, -візники спец. отвозчик. відвізниця спец, отвбзчица. відвійки, -війок с.-х. озадки. відвіку, одвіку нар. извека, уст. искони; (при отрицании, наличном в предложении — ещё) никогда [Ні тайга, ні дальні береги таких орлів не бачили одвіку (Дмитр.)]. відвірчувати, -чую, -чуєш, відвертіти, -рчу, -ртйш разг. отвёртывать, отвертеть. відвірчуватися, -рчуюся, -рчуешся отвёртываться. відвісити см. відвішувати. відвістйти. -віщу, -вістйш уст. ответить, дать ответ [Громада одвістила.., що Микола добра людина (О.,1861. VIII — Сл. Гр.)]. відвіт, -ту уст. ответ [— Як дочка хоче, — відвіт дала Векла, — так нехай і буде (Квітка); Сім бід — один одвіт (Ном.)]. відвітити см. відвічйти. відвітний повз, ответный [Наше серце тільки партії уважне, наше серце тільки Сталіну одвітне (Тич.)]. відвітувати, -вїтую, -вїтуеш уст. отвечать, ответствовать [— Та ніколи мені сидіти, — Одвітує Бджола (Гл.)]. відвічальпий книжн. уст. ответственный. відвічальність, -пості книжн. уст. ответственность. відвічати, -чаю, -чаєш, відвітпти, -вічу, -ві- тиш уст. разг. отвечать, ответить. відвічний, (чаще) одвічний вековечный, вечный; книжн. извечный; уст. исконный; (многолетний, очень старый) вековбй [Комуністична партія ліквідувала одвічні злидні села (Вісті, 1937, XII); Верхом шумів- гудів відвічний ліс (Фр.)]. відвічно, (чаще) одвічно нар. извечно [книжн), вечно; уст. исконй. відвішувати, -шую, -шуеш, відвісити, -вішу, -вісиш техн. отвешивать, отвесить. відвіювати, -віюю, -віюєш, відвіяти, -вію, -вівш отвеивать, отвевать, огвёять. відвіюватися, -віююся, -віювшся, відвіятися, -віюся, -вієшся отвеиваться, отвеваться, отвеяться. відвіяти см. відвівати и відвіювати. відвіятися см. відвіватися и відвіюватися. відводити, -джу, -диш, відвести, -веду, -ведеш 1) отводить, отвести [Він навіть насмілився взяти її за руку, і вона не відвела руки (Собко); Скажи-бо, що нам робити? Чим біду відвести? (Квітка)]; ~стй гблос разг. подать гблос [Перед світом Хівря затихла, голосу не відведе (Мирн.)]; ~стй бчі від кого, від чбго отвести глаза* от когб, от чегб [Тихо- вич не спроможен був одвести очей |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)