Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
від 222 від від того видовища (Коцюб.)]; н є ~дптп очей від кого, від чбго пе отводить глаз от когб, от чего, не сводить (не спускать) глаз с когб, с чегб; щоб •^стй о ч і перен. чтббы отвести глаз?, для отвода глаз; 2) (направлять откуда-нибудь куда-нибудь) отводить, отвести, уводить, увести; (только сов ерш, — куда-нибудь разг. — ещё) свести [Ти взяла Мене, маленького, за руку І в школу хлопця одвела (Шевч.)\\ дітей говели д о д 6 м у детей отвели (увели, свели) домбй; 3) (отклонять в сторону что) отводить, отвести; книжн. уклонять, уклонить; <> <^>дити, ~стй душу равг. отводить, отвести душу [Зібрав біля себе гурток молоді більш поступової та й одводив там душу (Коцюб.)]. відвбдка спец. отводка. відвбзити, -вожу, -вбзиш, відвезти, -зу, -збш отвозить, отвезти, разг. свезти; (удалять кого, что куда-нибудь — ещё) увозить, увезти [Лагодь, сину, сани, відвезеш ялинку (Коцюб.)\ Відвезіть мене до матері (Квітка)]. відвозити, -вожу, -вбзиш разг. отвозить. відвбзитися, -вбжуся, -вбзишся отвозиться; увозиться. Ср. відвбзити. відвойбваний отвоёванный [Вони після великої громовиці сходили за Брянським на відвойовану висоту (Гонч.)]. відвойовувати, -войбвую, -войбвувш, відвоювати, -воюю, -воюєш отвоёвывать, отвоевать [Відвойовував він [Чапаев] у білих захоплене ними рідне повітове місто Ніко- лаєвськ (перекл. з Федіна); Війна урвала мрії. Треба було відвоювати право на них (Трипіл.)]. відвойбвуватиса, -войбвуюса, -войбвувшся отвоёвываться. відводити, -лаю, -лаєш уст. 1) (кого) отходить [Бабусю Настю поховали і ледве, ледве одволали Трохима діда (Шевч.)]\ 2) (не допустить чего) отвратить [Мені тебе хоч жалко, мила, Біди не можна одволать (Греб.)]. відволікати, -каіо, -каеш, відволокти, -лоч^, -дочбш отволакивать, отволочить, отволбчь, оттаскивать, оттащить; (удалять разг. —ещё) уволакивать, уволочь. відволбга см. відлига. відволбглий отсырелый, отсыревший. відволбгнути и відволбгти, тну, -гнеш отсыреть; сделаться влажным; разг. промозгнуть. відволбдати, -даю, -даєш уст. отходить; (от болезни — ещё) вылечить [Насилу, та на превелику силу його відволодали. Вже і водою обливали і трусили (Квітка)]. відволбавений 1) отсыревший, сделавшийся влажным; освежённый; 2) отволбженный. Ср. відволбжуватися 1, відвол бжу вати 1—2. відволбжити см. відволожувати. відволбжитися см. відволбжуватися. відволбжувапня спец, отволаживание. Ср. відволбжувати 2. відволбжувати, -жую, -жуєш, відволбжити, -жу, -жиш 1) делать влажным, сделать влажным; (перен. — ещё) освежать, освежить; 2) спец. отволаживать, отволбжить. відволбжуватися, -жуюся, -жуєшся, відволбжитися, -жуся, -жншся 1) сыреть, отсыревать, отсыреть; делаться влажным, сделаться влажным; освежаться, освежиться [Газети, запальники для мін і пістолети ми взяли з собою — в землі запальники могли відволожитись (перекл. з І. Козлова)] Відволожилися очі в старшин, добрість і гостинність світилися в них (Ле)]\ 2) (только несоверш.) спец, отволвживаться. Ср. відволбжувати 1—2. відволбка обл. проволбчка. відволокти см. відволікати. відворкпути, -ну, -нбш обл. проворчать в ответ [— Не знати, що я такого набрехав! — відворкнув півголосом Іван (Фр.)]. відворбтний редк. 1) отвратительный, отталкивающий; фам. отвратный [Відворотне таке воно на-смак (Сл. Гр.)]\ 2) (в поверьях) фолък. отворотный. відворбтно редк. нар. отвратительно, отталкивающе [Посмішка .. знов вільно і одво- ротно заграла на устах (Ле)]. відвоювати см. відвойбвувати. відв'язати см. відв'язувати. відв'язатися см. відв'язуватися. відв'язка разг. отвязка. відв'язувавша отвязывание; разг. отвязка. відв'язувати, -зую, -зуеш, відв'язати, -в'яжу, -в'яжеш отвязывать, отвязать. відв'язуватися, -зуюся, -зуешся, відв'язатися, -в'яжуся, -в'яжешся отвязываться, отвязаться [Буду приставати, не поспішаючи з ним, то він і відв'яжеться від мене (Квітка)]. відгаданий отгаданный. відгадати см. відгадувати. відгадка отг&дка [Оце ж і рішенець.., Одгадка таємниць і здійснення надії (перекл. Рильського)]. відгадливий разг. уг&дчивый. відгадник см. відгадчик. відгадниця см. відгадчиця. відгадування отгадывание; толкование. Ср, відгадувати. відгадувати, -дую, -дуєш, відгадати, -дйю, -даєш отгадывать, отгадать; (разъяснять сны — ещё) толковать, истолковать [Саш добре знала, від чого він такий. Та так знала, що відгадувала сама собі, який він прийде: чи веселенький, чи ще більш смутненький (Квітка); Бабусенько да голубонько, відгадай мені сон (Чуб.)]. відгадуватися, -дуюся, -дуєшся отг&дываться; толковаться. Ср. відгадувати. відгадувач толкователь (снов). відгадувачка толковательница (снов). відгадчик отгбдчик; разг. угадчик. відгадчиця отгадчица; разг. угадчица. відгадько разг. угадчик. відгал: без <^лу разг. редк. без перерйва, не переставая, не прекращаясь [Без відгалу сіяв густий та дрібний дощ (Вас.)]. відгалужений ответвлённый. відгалуження ответвление [..діалекти і жаргони являють собою відгалуження від загальнонародної національної мови (Сталін)]. відгалужування ответвление. відгалужувати, -жую, -жуєш, відгалузити, -лужу, -лузиш ответвлять, ответвить. відгалужуватися, -жуюся, -жуєшся, відгал у* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)