Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
від 223 від витися, -лужуся, -лузншся ответвляться, І ответвиться; (перен. — ещё) отпочковываться, отпочковаться. відгалузити см. відгалужувати. відгалузитися см. відгалужуватися. відганяння техн. отгон, отгонка. відганяти, -пйю, -няеш и відгбнити, -ню, | -ниш, відігнати (віджену, відженеш) 1) отгонять, отогнать; (перен. — ещё) отстранять, отстранить [Зайнявся ранок; кроками своїми Від мене сон легкий він відігнав (Рил.)]', ~нати в 6 р о г а отогнать врага; уст. обратить вспять врага; 2) (производить отгонку) техн. отгонять, отогнать; 3) (только відгбнити) см. відгбнити 2. відганятися, -няюся, -няешся и відгонитися, -нюся, -нишся 1) отгоняться; отстраняться; 2) отгопяться. Ср. відганяти 1—2; 3) обл. обороняться [Недалеко від дороги, по попе у вівсі, стоїть Софрон Барчук і розмахує граСками, відганяючись від розлюченого Ласія (Ст.)'» Яків., пертівся між собаками, одгопився (Вас.)]. відгйркуватвся, -куюся, -куєшся вульг. отгрызаться | У хаті стояло тихо-тихо, тільки коли-не-коли якось сердито одгаркувався Порох (Мирн.)]. відгвинтити см. відгвинчувати. відгвинтитися см. відгвинчуватися. відгвинчування отвинчивание. відгвинчувати, -чую, -чуєш, відгвинтити, -нчу, -нтйш отвинчивать, отвинтить. відгвинчуватися, -чуюся, -чуєшся, відгвинтитися, -нчуся, -нтйшея отвинчиваться, отвинтиться. відгин, -ну отгйб. відгинання отгибание. відгинати, -паю, -нйега, відігнути, -ну, -нбш отгибать, отогнуть. відгинатися, -наюся, -наешся, відігнутися, -нуся, -пешея отгибаться, отогнуться. відгін, -гбну 1) (действие) техн. отгон, отгбн- ка; 2) (продукт) отгон; 3) обл. разг. отбой. відгладжувати, -джую, -джусш, Відгладити, -джу, -диш отглаживать, отгладить; (утюгом — ещё) отутюживать, отутюжить. відгладжуватися, -джуюся, -джуешся, відгладитися, -джуся, -дишся 1) отглаживаться, отгладиться; 2) страд, в. (несоіерш.) отглаживаться; отутюживаться; ср. відгладжувати. відгладити см. відгладжувати. відгладитися см. відгладжуватися. відгнивання отгнивание. відгнивати, -вйю, -ваєш, відгнити и (реже) відгнисти, -нию, -ниєш отгнивать, отгнить. відговорйтп см. відговбрювати. відговоритися см. відговорюватися. відговбрювати, -рюю, -рюєш и відговорйтп, -ряю, -риєш, відговорйтп, -ворю, -вбригл отговаривать, отговорить; разг. разговаривать, разговорить [Жінка заклопотана мов би одговорює його (Головко)]. відговбрюватися, -рююся, -рюєшся и відговоритися, -риюся, -риєшся, відговорнтися,-во- -рюся, -вбришся отговариваться, отговориться [Гриць відговоривсь хутенько (Вовч.)]\ брився хворобою отговорился болезнью, сказался больным. відговорйтп см. відговбрювати. відговоритися см. відговбрюватися. відгодівля откорм [Широко організувати нагул і відгодівлю великої рогатої худоби (Зак. п'ят. план)]. відгодований откбрмленный; упитанный. відгодовування откорм, откармливание. відгодбвувати, -дбвую, -дбвуєш, відгодувйтп,. -дую, -дуєш откармливать, откормить; упитывать, упитать [Восени він відгодовував птицю кашею та волоськими горіхами (Ст.)]. відгодовуватися, -дбвуюся, -дбвуешся, відгодуватися, -дуюся, -дуєшся откармливаться,, откормиться; упйтываться, упитаться. відгодування откбрм. відгодувати см. відгодбвувати. відгодуватися см. відгодбвуватися. відголос, -су отголосок, отголоски, бтзвук, отзвуки; преим. мн, Чш бідголоси отголбеки^ бтзвуки [Десь далеко., завмирали останні одголоси" пісні (Вас.)\ Відголос грому віддавався в кімнаті гуркотом далекої канонади (Кач.)]. відгомін, -мопу отголбсок, отголбеки, бтзвук, бтзвуки [Відгомін луни пішов аж до самого* Дніпра (Панч)]. відгомоніти, -ню, -нйш отшуметь; перен. замолкнуть, затихнуть. відгбнити, -ню, -ниш 1) см. відганйти; 2) (только чим: иметь привкус, вапах) отдавать, пахнуть, припахивать, отзываться; (о нехорошем запахе — ещё) нести [Хіба яс то неправда, що з курної хати всі речі димом відгонять? (Л. Укр.)\ Просунувсь у вівтар. Там було вогко, як у погребі, і відгонило мишами (Козач.)\. відгбнитися см. відганятися. відгбнка техн. отгонка. відгоріти см. відгорйти. відгорнути см. відгортйти. відгорнутися см. відгортатися. відгорбджувати, -джую, -джуєш, відгородити,, -роджу, -рбдиш отгораживать, отгородить, уст. ограждать, оградить; (разделять какой- нибудь перегородкой) разг. разгораживать, разгородить [Високий паркан відгороджував від вулиці хату (Риб.)]. відгорбджуватися, -джуюся, -джуєшся, відгородитися, -роджуся, -рбдишся отгораживаться, отгородиться; ограждаться, оградиться; разгораживаться, разгородиться [За процвітання науки, тієї науки, яка не відгороджується від народу .. (Сталін)]. Ср. відгорбджувати. відгородити см. відгороджувати. відгородитися см. відгорбджуватися. відгортати, -ртію, -ртаєш, відгорнути, -горнуг -гбрнеш 1) отгребать, отгрести [Відгорни жар з припічка у піч (Сл. Гр.)]\ 2) (отгибать край покрова, завёрнутое и т. п.} отворачивать, отворотить, отвёртывать, отвернуть; (полу одежды и т. п. — ещё) отпахивать, отпахнуть; 3) (сдвигать в сторону) обл. отваливать, отвалить, отворачивать, отворотить [То не люди були, коли вони таку скибу землі відгорнули (Руд.)]. відгортатися, -ртйюся, -ртйєшся, відгорнутися, -горнуся, -гбрнешся 1) отворачиваться, отворотиться, отвёртываться, отвернуться; отпахиваться^ отпахнуться; ср. відгори*- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)