Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ьід 224 під ти 2; 2) страд, а. (несоверш.) отгребаться; отворачиваться, отвёртываться; отп&хивать- •ся* отваливаться, отворачиваться; ср. відгортати 1—3. відгоряти, -ряю, -рявш, відгоріти, -рю, -рйш отгорать, отгореть. відгбстрениЙ оттбченный. відгбстрення отточка, відгострити см. відгбстрювати. їИдгбстрювання оттачивание, оттбчка. відгбстрювати, -рюю, -рюеш, відгострити, -гострю, -гбстриш оттачиватьу отточить [Ми будем б невтомно відгострювати революційну пильність (Ком., 1939, IV)]. лідгостювйти, -гостюю, -гостюєш разг. отгостить. шідгравати см. відігравати. відгранити, -ню, -пйш и відгранувати, -ную, -пуеш техн. отгранить. *відграфйти см. відграфлювати. відграфитися см. відгрйфлюватися. відграфлювати, -люю, -люєш, відграфити, -флю, -фйш отграфлять, отграфить. відграфлюватися, -дююся, -люешся отграфляться. Ыдгребтй см. відгрібйти. відгребтися см відгрібйтися. відгризати, -заю, -заєш, відгризти, -зу, -зеіп отгрызать, отгрызть [Аж щука без» хвоста лежить: Прокляті пацюки одгризли (Гл.)]. - , відгризйтися, -зйюся, -заєшся, відгризтися, -зуся, -зёшся и відгризнутися, -нуся, -пешся 1) разг. отгрызаться, отгрызться [— Одчепися, холеро! — відгризнулась Дарка (Л. Укр.)]; 2) страд, а. (несоверш.) отгрызаться. відгризти см. відгризати. відгризтися см. відгризатися. відгримілий отгремевший [Стомлені походом і тривогами відгримілого дня — спали командири (перекл. а Фурманова)]. відгриміти, -млю, -мйш отгреметь [Відгриміли залпи громадянської війни (Прол. пр., 1939, VII)]. відгрймпути, -пу, -неш и відгрймнутися, -нуся, -нется грбмко ответить, громко заметить, крикнуть (в ответ), ответить криком [—Хіба мене не пізнали? Чи жартуєте? — Жартую? — одгримнув Охрім (Вовч.)]. підгримувати, -мую, -муеш обл. греметь, громыхать (У хаті темно, бо надворі нахмарило, далеко грім одгримуе (Вовч.)]. відгрібання отгребание. відгрібати, -баю, -баєш, відгребти, -бу, -ббш отгребать, отгрести. відгрібатися, -бйюся, -баешся, відгребтися, -буся, -ббшся 1) отгребаться, отгрестись; 2) перен. защищаться; защититься; отбиваться, отбиться [Ніяк я від його [лиха] ні одіб'юся, ні одгребуся (Мирн.)]. відгуготіти, точу, -готйш (о пламени) отгудеть. відгудіти, -г^ду, -гудеш отгудеть; см. так- же відгусти. .відгук, -ку 1) (отражение звука и перен.) отголбсок, бтзвук [Відгук покотився по ріці (перекл. з Короленка); Тихі далекі одгуїш мелодій полились по долині Росі (Н.-Лев.); Відгуки грізних ноток забриніли у його голосі (Вас.)]; 2) (ответный голос, ответный звук на зов, на звук, а также перен.) бтклик, бтзвук; уст. бтзыв, отзыв; (только прям. — ещё) ответ [А з ним [з вітром] прилинули пісні пташині, І любий гай свій відгук з ним прислав (Л. Укр.)\ Голос його зовсім завмер серед степу і лишився без ніякого відгуку (перекл. а Гоголя)]; заклик партії знайшбв гарячий ^к у мільйонів трудящих призыв партии нашёл горячий бтклик у миллибнов трудящихся. відгукати см. відгукувати. відгукатися см. відгукуватися. відгукнутися см. відгукуватися. відгукувати, -кую, -куєш, відгукати, -каю, -кйбш 1) разг. отзывать, отозвать (кого); 2) (только несоверш.) обл. отражать [Гушіва луна., дерев'яними словами одгукувала з усіх боків чужі слова (Вас.)]. відгукуватися, -куюся, -кусшся, відгукатися, -кйюся, -каєшся и відгукнутися, -нуся, -нбш- ся откликаться, откликнуться, отзываться, отозваться [— Чую, товаришу гвардії старшина! — відгукується куховар (Гонч.); Василь не окликався, не одгукувавсь (Мирн.); І відгукаються баси Тяжких електростанцій (Бажан); А внизу на львівських вежах інші дзвони на той гук відгукнулися (Фр.); Те слово болісною луною відгукнулося в його серці (Коцюб.)]; гнутися на що откликнуться (отозваться) на что [Так нехай хоч тепер спів бринить голосний! Може що на той спів відгукнеться (Л. Укр.)\ Відгукнутися серцем на чесні й високі поривання (Коцюб.)]; це тобі гнеться разг. зто тебе отзовётся. відгулювати, -люю, -дюеш, відгул йти, -лйю, -ляеш отгуливать, отгулять [Х и м к а: От прийдуть наші гості, погуляємо. Палажка; Гуляй уже ти, молода, а я своє одгуляла (Мирн.)]; ~лятп весілля разг. сыграть свадьбу [Весілля одгуляли тихо (Барв.)]. відгуляй ви отгулянный; сыгранный. Ср. відгулювати. відгуляти см. відгулювати. відгуркотіти, -кочу, -котиш отгреметь. відгусти, -гуду, -гудеш отгудеть [Веселі бджоли одгули (Рил.)]. віддавання 1) отдача; 2) отдача, уступка; предоставление; 3) отдача, помещение; определение; 4) отд&ча, предание; 5) передача, выражение. Ср. віддавати 1—3, 5—6. віддавати, -даю, -даєш, віддати, -дам, -даси 1) отдавать, отдать [Я радісно для визвольного бою Себе, й життя, і зброю віддаю (Бажан); \ всяк за вітчизну, за братию сім'ю віддасть без вагання всю силу свою! (Тер.); Що винен — віддати повинен (Ном); Сипа Йвана молодого Оддали в солдати (Шевч.)\; ~ти в заставу отдавать, отдать в залбг; разг. прозакладывать (сове рш. и несоверш.); г^ти в науку отдавать, отдать в учение; отдавать, отдать на выучку; /^дати життя за кбго, за щ о отдать жизнь за когб, за что; рит. положить жизнь (сложить гблову) за кого, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)