Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
від 227 від віддзеркалюваний отражаемый; отображаемый. віддзеркалювання отражение; отобоажёние, віддзеркалювати, -люю, -лювш, віддзеркалити, -лю, -лиш отражать, отразить; отображать, отобразить [Тихий став віддзеркалював ри- соке блакитне небо (Риб.)]. віддзеркалюватися, -лююся, -люєшся, віддзеркалитися, -люся, -лишся отражаться, отразиться; отображаться, отобразиться [На полірованих плитах гранітного мавзолею віддзеркалювалися й горіли сліпучими вогнями величезні спалахи (Куч.); І сум Валентина Модестовича начебто віддзеркалився на його обличчі (Шовк.)]. віддзьббувати, -бую, -буеш, віддзьобатп, -баю, -баєш отклёвывать, отклевать. віддзьобуватися, -буюся, -буешся отклёвываться. віддимати, -м?ю, -миєш, віддути, -^ую, -дуєш 1) (удалять, дуя) отдувать, отдуть; 2) (выпячивать) разг. оттопыривать, оттопырить [Вона собі якось губи оддула (Барв.)]. віддиматися, -миюся, -миєшся, віддутися, -дуюся, -дуєшся 1) (только несоверш.) отдуваться, переводить дыхание [Тільки почервонів, та знай оддимався, та гладив рукою свою широку та густу бороду (Мирн.)]; 2) (выпячиваться) оттопыриваться, оттопыриться [Очі горять, губи оддулись (Мирн.)]; 3) страд, з. (несоверш.) отдуваться; оттопыриваться; ср. віддимати 1—2. віддирати, -рйю, -риєш, віддерти и відідрати (віддеру, віддереш) 1) отдирать, отодрать (разг.), отрывать, оторвать; (резким движением разг. — ещё) отхватывать, отхватить; (дергая разг. — еще) оттеребить [Почав пришивати до чумарки те, що віддер (Харьк. у.— Сл. Гр.)]; 2) (только несоверш.—делать что-нибудь бойко, залихватски) разг. отхватывать, откалывать; (танцевать — еще) отплясывать [Метелиці та гопака гуртом оддирають (Шевч.)]. віддиратися, -раюся, -риєшся, віддертися и відідратися (віддеруся, віддерешся) 1) отдираться, отодраться; отрываться, оторваться; 2) страд, з. (несоверш.) отдираться; отрываться; отхватываться; отплясываться; ср. віддирати 1—2. віддих, -ху 1) дыхание [3 грудей їх, разом з гарячим віддихом, вилітала хвиля звуків (Коцюб.)]; затаїти ~х затаить дыхание; 2) физл. вздох; 3) обл. отдых [Робив без віддиху, а зроблено так мало (Фр.)]. зіддихання уст. отдохновение (книжн. уст.), отдых. иддйхати см. віддихйти 2. ііддихйти х, -дихаю, -дихаєш редк. дышать [Тривога обхоплює всіх, хто віддихає лиш тим повітрям (Коцюб.)]. ііддпхйти 2, -дихйю, -дихаєш и віддихувати, -дйхую, -дйхуєш, віддихати (віддихаю, віддихаєш и віддйшу, віддйшеш) и віддихнути, -ну, -нёш и відітхнути 1) разг. отдыхать, отдохнуть [Будемо удень віддихати (Квітка); Прийшов у ліс і ліг оддихати (Чуб.); В обідній час, коли Хусанов хвилинку віддихує, до його кімнати заходить людина (Скляр.); І покотився на травицю Оддихать 15» трошки, переждать (Гл.); Було, як сутінки па землю упадуть, Ідеш собі в садок, щоб вільно відітхнуть Із другом—книжкою (пе- рекл. Рильського); Сіла одітхнути (Н.-Лев.)]; 2) переводить дух, перевести дух; (только несоверш. — ещё) отдуваться [Далі [Пархім] утер сльози, став віддихати, бо дух йому захвачує (Квітка); Я став, відітхнув важко, озирнувся довкола і знов відітхнув віддихатися, -дихаюся, -дихйешся и віддихуватися, -дйхуюся, -дйхуешся, віддихатися (віддихаюся, віддихаєшся и віддйшуся, від- дйшешся) переводить дух, перевести дух; отдуваться (несоверш.); отдыхиваться (разг.)) отдышаться [Ускочив у гурт, оддихається, піт витирає (Вас); Засапався, ніяк не віддйшуся (Сл. Гр.)]. віддихнути см. віддпхйтиа. віддихувати см. віддихати 2. віддихуватися см. віддихатися. віддієслівний грам, отглагольный. віддієслівність, -ності грам, отглагольность, відділ, -лу 1) отдел; 2) (учреждение, ведающее какой-нибудь отраслью, или оте часть учреждения, предприятия и т. п.) отдел; (реже) отделение [Йому доручено організувати відділ охорони здоров'я (Ле)]; ~д агітації і пропаганди отдел агитации и пропаганды; ~л міліції отделение милиции; ~л суспільних наук Академії наук отделение общественных наук Академии наук; руко- пйсний <-^л бібліотеки рукописное отделение (рукописный отдел) библиотеки; цивільний ~л суду гражданское отделение суда; 3} (в вагоне, шкафу, бумажнике и т. п.) отделение [Роздивляюсь навколо — пасажирів багато .. З-за синього диму, в сусідньому відділі, блищить на сонці золоте жіноче волосся (Коцюб.)]', 4) театр, отделение; концертний ~л концертное отделение; 5) (часть в книге) отдел, раздел; 6) (о выделении части иэ имущества) уст. отдел, раздел. відділений отделённый. відділення отделение. відділити см. відділяти. відділитися см. відділятися. відділовий канц. отделенский. відділок, -лка отделение [Вчора на станціях і в депо відділків відбулися багатолюдні мітинги (Ком., 1939, XI)]. відділення отделение. відділити, -ляю, -лябш, відділити, -ділю, -ділиш отделять, отделить (Не можна відділити мислення від матерії, яка мислить (Маркс); Від часу до часу ,. відділяла пасмо свого чудового чорного волосся (Л. Укр.)\ Не більше десяти метрів відділяли будинок школи від будинку тресту (перекл. з Фадеева)]. відділятися, -лйюся, -ляешся, відділитися, -ділюся, -ділишся 1) отделяться, отделиться [Од багаття почали відділятися одна за одною постаті і зникати в темряві (Верш.); Від загону відділилися сім чоловік і пішли ліворуч, щоб стати на визначені пости (Бойч.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)