Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
від *228 ВІД віддільний отделительный; ~н? грамота ист. отдельная грамота. віддільник техн., хим. отделитель. віддоєний отдбенный. віддоїти см. віддбювати. 'віддоїтися см. віддбюватися, г "**^ віддбювати, -дбюю, "Дбюєш, віддоїти, -дою, -дбїш отдаивать, отдойть. віддбюватися, -дбююся, •дбюєшся, віддоїтися, -доюся, -дбїшся отдаиваться, отдоиться. т1ддружити,~-ружу, -ружиш обл.-отплатить за дружбу; услужить по-дружески [Так от чим • мені віддружи (Квітка)]. віддубасити, -башу, -басиш фам. отдубасить, • оттузить, отколотить, отколошматить. ліддувати, -ваю, -в&єш, віддути, -дую, -д^еш \) (удалять, дуя) отдувать, отдуть; 2) (выпячивать) разг. оттопыривать, оттопырить [Походжає [пані] в шовках, оддувае воло (Тесл.)\ Ефепді Мустафа вмішався в розмову: наморщив чоло іоддув губи (Коцюб.)]. віддуватися, «ваюся, -ваешся, віддутися, -дуюся, -дуєшся 1) (только несоверш.} • отдуваться, переводить дыхание ;*2) оттопыриваться, оттопыриться;~3) страд, е. (песо в е рш.) отдуваться; оттопыриваться;^/?. віддувати 1—2. ^^~* віддіти см. віддувати и віддимати. віддутий 1) отдутый^2) оттопыренный {Валентин повзав поцід столом, розпатланий, з ч віддутими губами (Гонч.)]. Ср. віддувати 1—2. . віддутися см. віддуватися и віддимйтися. віддух, -духу мет. бтдух. віддухопелити, -лю, -лиш фам. отколотить, * * оттузить [А іноді віддухопелять добре, щоб доглядала (Барв.)]. віддушений 1) отдавленный^) отдавленный, ? оттиснутый; отщемлённый. Ср. віддушувати 1—2. віддушина отдушина [Крізь оддушину доходить неясний світ (Мирн.)]. віддушувати, -шую, -шуеш, віддушити, -ду- иіУ> -душиш 1) отдавливать, отдавить [Віддушувати сир (Сл. Гр»)]\ 2) (давя или тиская, наносить повреждения) отдавливать, отдавить, оттискивать, оттискать, оттиснуть; (прищемлять разе. <— еще) отщемлять, отщемить. віддяка благодарность; отплата; уст. возмездие [За такий труд не треба віддяки (Риб.)]; за п б з и к у ~ка дрлг платежбм красен (поел.). віддЯкувати см. віддячувати. віддЯкуватися см. віддячуватися, віддйчити см. віддячувати. віддячитися см. віддйчуватися. віддячувати, -чую, -чуєш, віддячити, -чу, -чиш и віддЯкувати, «кую, -куєш (кому) благодарить, отблагодарить (когб), отплачивать, отплатить (кому); (награждать достойно книжн. — ещъ) вознаграждать, * вознаградить (когб) [Чесна праця на кол» ** госпних ланах щедро віддячує заможним життям (Вісті, 1938, І); Соломія усеста- * ралась оддячити циганам за рятунок і захист (Коцюб.)] Потривай же, лисий дідьку! Я тобі завтра,., я тобі оддячуі Ш.-Лев.); Я тобі добре оддякую! (Вовч.)]. ? віддячуватися, -чуюся, -чуєшся, віддячитися, -чуся, -чишся и віддЯкуватися, -куюся, •куєшся (кому) обл. благодарить, отблагодарить (когб), отплачивать, отплатить (кому)» вознаграждать, вознаградить (когб) [Була надія, що віддячусь потім (Л. Укр); Я не зможу тобі віддячитися (Федьк.)]. Ср. віддячувати, відекзаменувати, *ную, -нуєш отэкзаменовать. відекзаменуватися, -нуюся, -нуєшся отэкзаменоваться. віденець, -нця вёнец. віденка венка {Вона була типова віденка (перекл. а Павленка)]. віденський венский [Оці віденські меблі., статуетки,. (Коцюб.)]. Відень, -дня геогр. Вена. відеречко уменьш., ласк, ведёрочко, ведёрышко, вёдрышко [Ой у полі озеречко, там плавало відеречко (народна пісня)]. , відерко уменьш. ведёрко. відерна 1) прил. см. відерний\у2)?род. відерної) сущ. ведёрная (мастерская). відерний ведёрный. відерце уменьш. ведёрко [Він поліняку дров, ** відерце води приніс (Барві)]. від'ємний мат. отрицательный. від'ємник мат. вычитаемое. від'ємність, -ності мат., физ. отрицательность. віджалуватн, -лую, -луеш обл. дать, не пожалеть дать; уст. пожаловать [Нехай оджа- лують їй дещо на прожиття (Вовч.)]. віджарити, -рю, -риш разг* отпорбть, отхлестать [Узяли його ,. та так оджарили, що • ні лягти, ні сісти (Мирн.)]. віджартовуватися, «ртбвуюся, -ртбвуешся, віджартувйтися, -ртуюся, -ртуешея отшучиваться, -отшутиться [Вона все оджартову- валась, сміялася (Вовч.)]. віджити см. віджимати. с віджитися см. в і джим йтися. віджахнути, -ну, -нёш 1) устраптйть; отпугнуть; 2) перен. отогнать [Я хотів би і сам оджахнути останню пам'ятку по булому (Вовч.ур відживити, «ваю, «виєш, віджити, -живу, -живеш 1) отживать, отжить [Є старі ідеї і теорії, які віджили свій вік і служать інтересам відживаючих сил суспільства (Сталін)]; 2) (делаться снова живым; также перен.: делаться оживленным) оживать, ожить [Пташки заспівали, комашня заметушилася, ліс загомонів, природа знов віджила (Коцюб.)]. відживитися, -вйюся, -вивійся редк. оживать [Співай же за мною Про те, як весною Усе відживається знов (Л. Укр.)]. відживаючий 1) отживающий [Ухил до місцевого націоналізму відображає невдоволення відживаючих класів раніше пригноблених націй з режиму диктатури пролетаріату.. (Сталін)]; 2) оживающий [Навіть відживаюча природа не розігнала байдужості (Коб.)]. Ср. відживити 1—2. відживити см. відживляти. відживитися см. відживлятися. відживлений оживлённый. відживлення оживление. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)