Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
від 240 від ностъ кому, чему—егцё) в отлйчие [Медицина б СРСР, відмінно від буржуазних країн, ве тільки розглядається як мистецтво лікування, вона —• наука про людину як істоту біологічну, мислячу і соціадьну \Прол^прп 1937, ХЦ)]> ~но вї д і нш^х^оклично ют других; в отлйчие от других; 2) цар, отлично; отменно [Потужні аталеві коні працюють відмінно і доброякісно (Ком-, 1939* XI)]] -3) нар* різно, различно. Ср. відмінний 1—3; 4) (в аначении нескл. сущ^) школън*, отлично; учитися нд ~но учиться на отлично. відмінок, -нка грам, падёж; називний ~к именительный, падёж, -відмінюваний грам^І) склоняемый г 2) (о глаголе) спрягаемый. відмінюваність, -ності грам, склоняемость* відмінювання грам, 1) склонение; 2): ~ня дієслова спряжение, * ¦відмінювати х, мною, -нюеш грам, изменять; а) (о существительных и пр.) склонять; б) (о глаголе) спрягать. відмінювати а см. відмінити." підмінюватися *, -пююся, -нюешся грам% изменяться; а) (о существительных и пр,) склоняться ^ б) (о глаголах) спряг&ться% відмінюватися 2 см. відмінитися, відмінити, -няю, -ниєш и редк» відмінювати, -НЮЮ, -ПЮ6Ш, ВІДМІНИТИ, -МІНЮ, -МІНИШ 1) видоизменять, видоизменить; изменять, изменить [Хіба* ж се справу одміняє? (Я, Укр.); Одного не зможе.Моргана-^Твоєї душі одмінить (Л~ Укр.)]; ~нйти р о з м б в у переменить разговбр [Дарка., не знала, як одмінити розмову (Л. Укр.)]; 2) (заседание, спектакль и т. п.) отменять, отменить. відмінятися, -няюся, -нявшся и редк. відмінюватися, -нююся, -пюешся, відмінитися, -мінюся,-мінишся 1) видоизменяться,, видоизмениться; изменяться, измениться [Наче нічого не одмінилось за цей короткий час (Коцюб.)]\ 2) (только несоверш.) отменяться; засідання ~пйвться заседание отменяется. відмірювання отмеривание. відмірювати, -рюю, -рювш и відміряти, -ряю, -риєш, відміряти, -ряю, -рявш отмеривать, отмерить, отмерять, отмерять [Наша армія відміряє тільки на кілометри: 120 по фронту, 60 у глибину1 (Гонч.); Якою мірою міряєш, такою тобі одміряють (Ном.)]; сім раз ~міряй, а раз відріж посл, семь раз отмерь (примерь), [один] раз отрежь. відмірюватися, -рююся, -рюешся и відмірятися, -ряюся, -риєшся отмериваться, отмеряться. відміряти, відміряти см. відмірювати. відмірятися см. відмірюватися^ відмітати, -мітаю, -мітавш, відмести, -мету, -метеш 1) отметать, отмести; 2) [только несоверш.: отбрасывать) перен. уст. отметать [Читання відмітає сварки і галас — це дооре! (перекл. в Горького)]. відмітитися, -мітаюся, -мітаєшся отметаться. відмітити см. відмічати. відмітитися см* відмічатися* відмітка 1) (Действие, гнак) отметка [Він пильнує, щоб після кожного, хто підходить до урни, зробити, відмітку (Ком., 1939, XII)]; 2) (оценка) отметка [Нам відмітки ставить паша партія., ставить народ (Ком., 1940. V)]. відмітний отличительный [Відмітний характер повістей „п. Гоголя становлять простота вигадки, народність (перекл% з Бєлінського)]; ~пий знак отличительный знак; ~на риса отличительная черта. відмітність, -ності отличительность. відмітчик спец. отметчик. "відмітчиця спец. отмётчица. відмічання отметка, отмечание, відмічати, -чаю, -чаєш и редк< відмічувати, -чую, -чуєш, відмітити, -мічу, -мітиш отмечать* отметить [Нарешті з полегшенням відмічаю, що Жук; вирівнює машину (Ком., 1939, VIII)]. відмічатися, -чаюся, «чаєшся, відмітитися, -мічуся, -мітишся отмечаться, отметиться [В разі виникнення сумнівів у дійсності виборчого бюлетеня питання розв'язується Дільничною виборчою комісією голосуванням, що відмічається в протоколі (Поломе, про вибори); Відмітилась у списку, одержала бюлетені, зайшла в кабіну (Ком.9 1939, ХЦI відмічений отмеченный. відмічення отметка. * відм ічуваний отмечаемый, ^ відмічувати см, відмічати* відмобілізбвувати, -збвую, -збвуєш, відмобілізувати, -зую, -зуеш воєн, отмобилизб- вывать, отмобилизовать, відмбва 1) отказ; (нежелание отвечать, признаться в чём-нибудь и т. п.—ещё) запирательство, уст. отпирательство [В епоху демократичної революції відмова чвід участі в безпартійних організаціях дорівнювала б у певних випадках відмові від участі в демократичній революції (Ленін)]; 2) ответ [Аж скипів Бертольд, почувши гордовитую відмову (ЛТ Укр.)}. Ср. відмовляти відмбвити см, відмовлйти. відмбвитися см. відмовлятися. відмбвка отговбрка. відмбвлений отказанный. відмбвлепня отказ. відмовляння отказ. відмовлйти, -ляю, -лявш, відмбвити, -влю, 4 -виш 1} отказывать, отказ&ть [Я викликала його., і попросила познайомити мене з його жінкою. Він не знайшов приключки відмовити (Л. Укр.)]] й о м ^ не мбжна /^вити [в] дотепності ему нельзя отказать в остроумии; 2) (давать ответ) отвечать, ответить [т"Чи не закинути ще раз?—То й закиньмо, — одмовив Панько (Н.-Лев.); Спитав він: — Як ти звешся, дівчино таємна? — Ізольда Білорука, — відмовила вона (Л. Укр.)]; 3) (разубеждать) отговаривать, отговорить [— Не ходи, ТимошеІ — І став мене відмовляти: «буде голодно і холодно, приймеш біди всякої» (Вовч.)]. відмовлятися,'-ляюся, -дяешся, відмбвитися, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)