Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
від -влюся, -вишся 1) отказываться, отказаться; уст. отрешаться, отрешиться; (не желать пригнаться в чем-нибудь) запираться, запереться (в чём); разг. отпираться, отпереться (от чего) [Ленін нещадно плямував тих, хто пропонував пролетарям роззброїтися, відмовлятися від зброї (Біогр. Леніна)\ Цар послав проти «Потьомкіна» військові судна, але матроси цих суден відмовилися стріляти по своїх повсталих товаришах (Іст. ВКП(б))]\ ~тися від кого, від чого отказываться, отказаться от кого, от чего, уст. отрешаться, отрешиться от кого, от чего, книжн отвергать, отвергнуть кого, что; (от своих прав, требований и т. п. раїг. — ещё) отступаться, отступиться от чего; ~л йтися від найнеобхїдні- ш о г о отказываться от самого необходимого, отказывать себе в самом необходимом; 2) (высказывать какие-нибудь доводы или мотивы, желать уклониться от чего-нибудь) отговариваться, отговориться; (только не- соверш. разг. — еще) отнекиваться [—Що ж я вам маю казати, сестриці? Так чогось нездужаю, — було відмовляюсь (Вовч.)]. відмовник разг. отказчик. відмовниця разг. отказчица. відмовчуватися, -чуюся, -чуєшся, відмбвча- тися, -чуся, -чишся отмалчиваться, отмолчаться [Він ..спочатку відмовчувався, а далі й собі почав верещати тонким і надірваним голосом (Коцюб.У]. відмогтй см. відмагйти. відмогтися см. відмагатися. відмбка обл. щёлок [Мотря стала оджимати сорочки з відмоки (Н.-Лев.)]. відмокати, -каю, -каєш, відмокнути, -ну, -неш отмокать, отмокнуть. відмолити см. відмолювати. відмолитися см. відмблюватися. відмолбджений омоложенный, омоложённый [А вранці озолочена сонцем—відмолоджена природа запишалася сліпучозеленимст хвилястими просторами ставківських бурякових плантацій (Кач.)]. відмолодження омоложение. відмолбджукапнн омолаживание, омоложение. відмолоджувати, -джую, -джуеш, відмолодити, -джу, -дйш омолаживать, омолодить [Так ранок одсвіжив, одмолодив ці мури, Каміння золотом обсипавши похмуре (перекл. Рильського)]. відмолоджуватися, -джуюся, -джуєшся, відмолодитися, -джуся, -дйшся омолаживаться, омолодиться. відмолодити см. відмолоджувати. відмолодитися см. відмолоджуватися. відмолоділий помолодевший [Немов відмолоділий на десять літ, скорою ходою почимчикував до хати (Фр.)]. відмолодіти, -дію, -дієш помолодеть [Одужала, одмолоділа (Вовч.); Школа .., що була така сонна та смутна влітку, знов прокинулась, одмолоділа (Вас.)]. відмолочувати, -чую, -чуєш, відмолотйти, мочу, -лбтиш отмолачивать, отмолотить. відмолювати, -люю, -люєш, відмолити, -молю, -мбіиіп уст. отмаливать, отмолить. відмблюватися, -лююся, -люешся, відмолити 16—1211 від ся, -молюся, -мблишся уст. отмаливаться, отмолиться. відморожений отмороженный. відмороження отморожение. відморожування отмораживание. відморожувати, -жую, -жуєш, відморбзити, -рожу, -рбзиш отмораживать, отморбзить [Мороз ..одморозив йому пальця (Чуб.)]. відмотати см. відмотувати. відмотатися см. відмотуватися. відмбтка спец. отмотка, отматывание. відмотування спец. отматывание, отмотка. відмбтувати, -мбтую, -мбтуеш, відмотати, -мотаю, -мотаєш отматывать, отмотать. відмбтуватися, -мбтуюся, -мбтуешся, відмотатися, -мотаюся, -мотаєшся отматываться, отмотаться. відмочити см. відмочувати. в і дм очка спец. отмочка, отмачивание. відмбчувапня отмачивание, отмочка. відмочувати, -чую, -чуєш, відмочити, -мочу, -мочиш отмачивать, отмочить. відмочуватися, -чуюся, -чуєшся отмачиваться. відмуровувати, -рбвую, -рбвуеш, відмурувати, -рую, -руеш 1) разбирать (каменную; кирпичную) стену, разобрать (каменную; кирпичную) стен^ [Льох замурований, треба його відмурувати (Сл. Г р.)]; 2) отгораживать (каменной; кирпичной) стеной, отгородить (каменной; кирпичной) стеной [Відмурував город від сусіда (Сл. Г р.)]. відмутити см. відмучувати. відмутка спец. отмутка, отмучивание. відмучування спец. отмучивание, отмутка. відмучувати, -чую, -чуєш, відмутити, -мучу, -мутиш спец, отмучивать, отмутить. відмучуватися, -чуюся, -чуєшся спец, отмучиваться. віднаджувати, -джую, -джуеш, віднадити, -джу, -диш разг. отЕаживать, отвадить [Як занадяться кури на город, то ніяк но віднадиш (Черк. у. — Сл. Г р.)]. віднаджуватися, -джуюся, -джуешся, віднадитися, -джуся, -дишся разг. отваживаться, отвадиться [Зовсім віднадився від дому (Сл. />.)]. віднадити см. віднаджувати. віднадитися см. віднаджуватися. віднайти см. віднаходити. віднайтися см. віднаходитися. віднаходження нахождение. віднаходити, -джу, -диш, віднайти, -найду, -найдеш находить, ні йти [І так вона [арфа] лежала довго, довго, аж поки я., віднайшов святий забуток сей співців преславних (Л. Укр.); Як учень, він і слів не віднайде таких (перекл. Рильського)]. віднаходитися, -джуся, -дишся, віднайтися, -найдуся, -найдешся находиться, найтись. віднесення отнесение; разг. относка. віднести см. в іди бейти. віднестися см. відноситися. віднехотя, віднехочу нар. обл. нехотя [-—Про мене най буде, що хоче, — віднехотя відповів Лукин (Черемги.)]. віднині нар. отныне, с отих пор, с этой порьх [Віднині ми можемо вважати, що наша вітчизна врятована від загрози німецької >41 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)