Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вІ)г 242 навали на заході і японської навали на сході (Сталін)}, віднімання 1) отними ни є; 2) мат. вычитание. віднімати, -маю, «маєш, відняти, -німу, -ні- меш 1) отнимать, отнять [Факти говорять, що ні один ворог Англії не здвдавав їй таких тяжких ударів і не віднімав у неї частину за частиною імперію, як це робить її американський «друг>> (Маленков. Зв тна допов. XIX а. партії); Силою не дають -~- силою однімають (Ном.); Хотіли поганці віднягь у нас хату — та ми тую жадність одсікли рукату (Тич.); — Ет, що там балакать! — відповів Іван і хотів відняти від неї руку (Фр.)Т Нічого додати чи відпяти більш не можу. Що знав, те я сказав (Л. Укр.)]; ~иялб мову ко му бтняло речь (язык) у когб, отнялся язык у когб [Сильне зворушення, гнів відняли їй мову (Коцюб.)}; 2) мат. вычит&ть, вычесть; разг. отнимать, отнять. відніматися, -мйюся, -миєшся, відпитися, -н!м>ся, -німешся 1) отниматься, отняться; 2) отрад, а. (несоверш.) отниматься; вычитаться; отниматься; ср. віднімати 1—2. віднбва уст. обновление. відновити см. віднбвлювати. відновитися см. віднбвлюватися. віднбвлений 1) восстанбвленный [До відновленої школи Йде но вулиці школяр (Мал.)}; 2) возобновлённый; 3) восстановленный. Ср. віднбвлювати 1—3. віднбвлення 1) восстановление [..наше завдання полягає насамперед у відновленні справж-* нього вчення Маркса про державу (Ленін)}; 2) возобновление; 3) восстановление. Ср. віднбвлювати 1—3. віднбвлюваний 1) восстанавливаемый; 2) возобновляемый; 3) восстанавливаемый. Ср. віднбвлювати 1—3. віднбвлювання 1) восстановление; 2) возобновление; 3) восстановление. Ср. віднбвлювати 1—3. віднбвлювати,-люю,-лювш и відновляти, -ляю, -лявш, відновити, -ювлю, -нбвнш 1) (приїздить в прежнее состояние; воспроизводить) восстанавливать, восстановлять, восстановить [Тракторна оранка, мінеральні добрива, сівозміни відновлюють ^родючість землі (Рад. Укр., 1950, IX); Ленін старан» но зібрав і відновив усе, що Маркс і Енгельс писали в питанні про державу (В'огр. Леніна); Обернувши в себе очі, Пархоменко намагається відновити в пам'яті, яким ще недавно був Царицин (Панч); Перепочинок, який ми мали в Тонежі та в Івановій Слободі, відновив наші сили (Верш.)]; 2) (начинать сызнова) возобновлять, возобновить; 3) хим. восстанавливать, восстановить. віднбвлюватися, -лююся, -люешся и віднов- °лятпся, -ляюся, -лйбшся, відновитися, -по* влюся, -нбвишся 1) восстанавливаться, вос- становляться, восстановиться [Потроху в голові моїй відновились попередні обставини (перекл. а Короленка)]; 2) возобновляться, возобновиться; 3) восстанавливаться, восстановиться. Ср. віднбвлювати 1-3. відновляти см. віднбвіювати. відновлятися см. віднбвлюватися. віднбвняй восстановительный. віднбвник восстановитель. віднбвниця восстановйтельница. віднбга уст. 1) отрбг (горы); 2) обл. ответвление, разветвление (древесного ствола, дороги и т. п.). віднбсинн, -син отношения; (сношения между людьми, обществами и т. п. — еще) связь, общ5ние [Коли буржуазні дипломати готують війну, вони починають посилено галасувати про «мир» і «дружні відносини» (Сталін); Буржуазія скрізь, де вона досягла панування, зруйнувала всі феодальні, патріархальні, ідилічні відносини (Комун, ман.)}; близькі *-*ни близкие отношения, близость; бути в близьких ~нах з ким см «близький 1; бутив найкращих ~нах з ким" быть в наилучших отношениях с кем; виробничі /^ни произвбдственные отношения; л ю б б в н і ^нн любовные отношения, любовная связь; тли з ним угар» них «-^нах мы с ним в"*хорбших отноше* ниях; разг. мы с ним хороши; напру* ж є н і ~ня натянутые отношения. віднбсити, *н6шу, -нбсиш, віднести, -су* -сбш 1) относить, отнести; (неся, удалять, увлекать куда-нибудь что-нибудь—часто еще) уносить, упестй; (нести что-нибудь куда иш сверху • вниз—ещё) сносить, снести, разг. стаскивать, . стащить (только вниз) [Та геть нас відносили хвилі, Плили ми по морю сумні (Л. Укр.); І віднесли в шпиталь зомлілую дівчину1 (Л. Укр.)]; відніс листа на пошту отнёс (снёс) письмб на пбчту; 2) перен. (связывать с чем) относить, отнести; (к какому-нибудь времени книжн. —- ещё) приурочивать, приурбчить [Але ніколи досі ті думки не чіпали мене глибоко, та й ніколи не відносив я їх до власної особи . (Коцюб.)]; історик ^нбсить цю подію до XV віку историк относит (при- урбчивает) зто событие к XV веку; *^ситв до себе перен. относить к себе, прини-' мать на свой счёт. віднбситися, -нбшуся, «нбсишся, віднестися, -суся, -сбшся 1) (проявлять отношение) относиться, отнестись [Навіть до своїх звичайних заробітків відносився він тепер злегка і не шукав їх (Коцюб.)]; 2) (только несоверш.: и меть касательство) относиться; це до мене не ~нбситься это ко мне не отнбсится; 3) (только несоверш.; связываться с чем) относиться; 4) (только несоверш.) мат. относиться; А <^ситься до В, як х до у А отнбсится к В, как х к у; 5) страд, а. (несоверш.) относиться; уноситься; сноситься; стаскиваться; относиться; приурбчиваться; ср. віднбсити 1—2. віднбсний относительный [Людські уявлення про простір і час відносні, але з цих відносних уявлень складаються абсолютна істина., (Ленін)]; ~на, або прбста, більшість относительное, или простбе, боль- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)