Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
РІД 244 віД складанням і доведенням до загального [ відома списків виборців (Полож. про ви- бори)]; довбдити, довести до ^ма доводить, довести до сведения; (извещать о чём-нибудь) ставить, поставить в известность; це зрбблено без й о г 6 /^ма зто сделано без егб ведома, это сделано помимо негб; н е м к є /^ма неизвестно, неведомо [Немає відома, чим вам годити (Л. Укр.)]. відбме 1) прил. см. відбмий; 2) (род. відбмого) сущ. мат. известное» відбмий 1) известный [Ім'я Валерія Павловича Чкалова відоме не тільки в Радянському Союзі, але далеко за його межами (Ком., 1938, XII); Дивився наляканими очима > на відомого в городі лікаря (Коцюб.)]; /^ма особа (людина) известное лицб (известный человек); разг. известность; бути * дуже ~мим см. бути; д б с и т ь ~мий до- | статочно (довбльно) известный; преим. - ирон. небезызвестный; 2) (то, что знают с прежнего времени) известный, знакомый; уст. ведомый [Майстерно й поетично опові- - дав він усім відомі и усім дорогі легенди г (Коцюб.); Путь-дорога їм відома (Руд.)]; V 0 ^ма річ разг. известное дело, известно * [Відома річ, що недуги не тішать (Вовч.)]; я /-'Мий за те (про те, тому) уст. мне ^ известно эта (об этом), я знаю это (об этом) [Я відомий за ті гроші (Н.-Лее.); Що вона г добра спеціалістка в педагогії, я тому добре відомий (Н.-Лев.)]. відомість, . -мості ведомость; вимогбва ^ть канц. требовательная ведомость. відомість, -мості 1) сведение; преим. мн.~ ч. . - відбмості сведения, известия [Я маю відомість, що лист мусить бути (Фр.); Марія . Олексіївна збирала відомості про життя дочки (перекл. з Чернишевського)]; за нашими /^мостами ио нбшим сведениям; 2) (популярності) известность [Свою відомість він здобув, завдячуючи торішній історії (Шовк.Щ набути ~мості (род. п. ед. ч.) получить известность. *від6мо 1) предик, известно [Відомо всім, що , ніч бува, по дневі (Л. Укр.)]; д б с и т ь * /—мо, що... достаточно известно, что..., довбльно хорошб известно, что...; преим. * иро/і. небезызвестно, что...; 2) (вводное слово) , . устг ведомо. і. відбмості, -тей сведения, известия. , відомство ведомство. , відомстити см. відомщати, г відомчий ведомственный. «відомщати, -щаю, -щаеш, відомстити, -мщу, -мстйш отомщать, отомстить [Він відом- г • стить. Життя грізне своє На ворога він < звергне, як гранату (Бажан)]; щоб ~ств> , ти (к о м у, чому) чтббы отомстить (кому, •* чему); уст, в отмщение (кому, чему); разг. в отместку (кому, чему). ?від6мщений отомщённый. •відомщення отмщение. •Відбрювати, -рюю, -рюбш, відорати, -рю, -рбш ** с.-х. отпахивать, отпахать [Треба ж і людям . відорати (Квітка)]. рідосббити см. відособляти. івідосббитися см.. відособлйтися. відособлений обособленный [Російська революція не є щось відособлене. Вона кровно зв'язана з революційним рухом на Заході (Сталін)]. відосббленість, -ності обосбблепность [Мп — супротивники національної ворожнечі, національного розбрату, національної відособленості (Ленін)]. відособлення обособление. відособляти, -л*ю, -ляеш, відособити, -сбблю, -сбэиш обособлять, обособить» відособлйтися, -ляюся, -ляешся, відособитися, -сбблюся, -сббишся обособляться, обосббить- ся [Суть ухилу до місцевого націоналізму полягає в прагненні відособитись і замкнутись в рамках своєї національної шкаралупи, в прагненні затушувати класові суперечності всередині своєї нації.. (Сталін)]. відохбтити, -хбчу, -хбтиш разг. отохотить.' відпад, -ду отпад. відпадання отпадение [Найімовірніше, що світова революція розвиватиметься шляхом революційного відпадання ряду нових країн від системи імперіалістичних держав при підтримці пролетарів цих країн з боку пролетаріату імперіалістичних держав (Сталін)]. віднадити, -даю, *д?вш, відпасти, -паду, -падеш отпад&ть, отпбсть; (отделяться от чего- нибудь и падать «— ещё) отваливаться, отвалиться; (несоверш.—отставать — ещё) отседать; (выходитьХсз какой-нибудь партии, организации и тТп. — ещё) отлагаться, отложиться [Відпадала необхідність у продроз- верстці, селянам треба'було дати можливість використовувати більшу частину лишків свого виробництва (Біогр. Сталіна) Г Поміг би й ти [робити], то не відпали б руки (Л. Укр.); Відпала трохи туга від серця (Барв.)]; ~сти ласки (пр&ва) уст., обл. лишиться расположения (права), утратить расположение (право) [Що ж, як ти батькової ласки одпадеш» а той, може, одцурається (Вовч.)]. відпадіння отпадение. в і дна до к, -дка обл. отбрбс? відпайка отпайка. відпал, -лу мет. отжйг. відпалахкотіти, -кочу, -котиш усилит, отполыхать [Літніми зірницями відпалахкотіли ті ночі (перекл. з Шолохова)]. відпалий отпавший; отвалившийся; отложившийся. Ср. віднадити. відпалити см. відпалювати. відпалка мет. отжйг. відпалювальний мет. отжигательный. відпалювання' мет. отжигбние, отжйг. відпалювати, -люю, -люеш, відпалити, *па- лю, -пилиш отжигать, отжечь. відпанувати^ -ную, -нуєш разг.: ~нував хто кбнчилось чьё господство, кбнчилось чьё барство. відпар, -ру редк. испарение, пар [Теплий відпар свіжої ріллі насичував повітря (Кач.)]. відпарируваний парированный, отпарирован- • ный. відпарирувати, -рую, -руеш парировать, отпарировать. | відпарити см. відпарювати. т* *** |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)