Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
від 248 -від відповідь,-ді 1) ответ [Та відповідь була сповне- . на гіркоти й очевидного незадоволення (Лє); Я дам вам відповідь оружною рукою і^пе- *рекл. Рильського)]'^ без ^ді без ответа; (в значении определения—ещё) безответный; лист залишився без ~ді письмо осталось без ответа (редк. осталось безответным); лист- ч^дь ответное письмо; н 6 т а- ^дь дипл. ответная нбта; у (н а) ~дь в ответ; (в значении определения —- еще) ответный [Андрій.. бачив» як кожен його жест * болю викликав у відповідь здригання чудових повік дівчини (перекл. з М. Островсь- кого)]; п 6 с т р і л у ~дь ответный выстрел; 2) возражение. Ср. відповідати 1, 5. відповісти см. відповідати. відповістйти см. відповіщати. відповіт, -ту редк. ответ [Чуєш — крізь ніч, перевиту вогнями, Голосу голос дає відповіт? (Рил.)]. ^ відповіщати, -щаю, -щаєш, відповістйтн, -віщу, -вістиш уст. рассказывать, рассказать; сообщать, сообщить [Чую, що стара за мене відповіщає (Вовч.); Велике нещастя нам сталось! Та й одповістила йому усе чисто (Вовч.)]. відпозивати, -ваю, -ваеш разг. отсудить; 'Хне- справедливо — ещё) оттягать (разг.) [Може як-небудь чи не відпозиваю своє (Чуб.)]. відпоїти см. відпоювати. відпокутувати, -кутую, -кутуеш уст. искупить. відполірбваннй отполированный. відполіровувати, -рдвую, -рбвуеш, відполірувати, -рую, -руеш отполировывать, отполировать. відподірбвуватися, -рбвуюся, -рбвуєшся отпо- лирбвываться. відполірувати см. відполірбвувати. відполіскувати, -кую, -куєш, відполоскати, -лощу, -лбщеш отполаскивать, отполоскать. відполіскуватися, -куюся, -куєшся, відполоскатися, -лощуся, -лбщешся отполаскиваться, отполоскаться. відполовинити, -ню, -ниш разг. оторвать половину; взять половину; отломать половину и т. п. [Я найшов драночку, одпо- ловинив собі, взяв, а то їй на пелюшки покинув (Барв.)]. відполоскати см. відполіскувати. відполоскатися см. відполіскуватися. відполювати, -люю, -люєш, відполоти, -полю, -пблеш отп&лывать, отполбть. відпбрпий редк. отпбрный [Де говорять горна — там вона відпорна — вільної Країни Рад сила непоборна! (Тич.)]. відпорбтн см. відпбрювати. відпоротися см. відпбрювати ся. вІдпоручник обл. уполномоченный; представитель [Вислала Тухольська рада громадська своїх відпоручників до Тугара Вовка (ФРI відпбрювати, -рюю, -рюєш, віїшорбти, -порю, -пореш отпарывать, отпороть. відпорюватися, -рююся, -рюешся, відпорбтися, -порюся, -пбрешся отпарываться, отпороться. відпочивальник отдыхающий. відпочивальниця отдыхающая. відпочивальня уст. опочивальня [Стомлено подався з лампою по сходах до антресолей, де була його скромна відпочивальня (Ільч.)]. відпочивання редк. отдых; уст. отдохновение. відпочивати, -ваш, -виєш, відпочити, -чину, -чинеш отдыхать, отдохнуть [Сіли ми на межі відпочивати (перекл. в Л. Толстого); Слухай, друже милий, Ти б відпочив (Л. Укр.)]. відпочиваючий 1) прич., прил. отдыхающий; 2) (род. відпочиваючого) сущ. отдыхающий [Відпочиваючі в халатах, у смугастих піжамах повільно розбрелися по парку (перекл. з Полевого)]. відпочилий отдохнувший [Лопухови раніш за всіх односельчан могли бачити, як у билинному спокої підіймається .. відпочило за ніч сонце (перекл. з Вубеннова)]. відпочинок, -нку, редк. відпочйн, -ну бтдых; уст. отдохновение [Громадяни Української РСР мають право ча відпочинок (Конст. УРСР); Весело й цікаво провели свій відпочинок школярі Києва (Рад. Укр., 1948^1); Карим очам спання нема — ніжкам відпочину "(Чуб.)]; будинок ~нку дом бтдыха. відпочити см. відпочивати. відпбювати, -пбюю, -пбюєш, відпоїти, -пою, -пбїш отпаивать, отпойты відпаюватися, -пбююся, -пбюєшся отпаиваться. відправа 1) церк. служба (церковная), богослужение, служение; похорбнна ~ва церк. отпевание; 2) обл, ответ, бтповедь [Леон прикусив губи на ті слова,—Герма- нова різка відправа вколола його дуже (Фр.I відправити см. відправляти. відправитися см. відправлятися. відправка отправка [Вони не скорилися., й вимагали відправки їх додому (Ле)]. відправлений 1) отправленный; препровождённый; 2) совершённый. Ср. відправляти 1—2. відправлення 1) отправление, отправка; препровождение [Тільки навесні 1919 року Дибича призначили до відправлення з ешелоном (перекл. з Федіна)]; ~ия поїздів отправление поездбв; ер. відправляти 1; 2) (функционирование) отправление; ц і ~ня організму физл. йти отправления организма; 3) (отправляемый по почте предмет) отправление [Село одержало 45 тисяч різних поштових відправлень (Рад. Укр., 1947, ХП)]\ 4) совершение; ср. відправ л йти 2. відправляння 1) отправление, отправка; препровождение; 2) совершение. Ср. відправляти 1—2. відправлйти, -Ляю, -ляеш, відправити, -влю, -виш 1) (отсылать) отправлять, отправить; (пересылать уст.—ещё) препровождать, препроводить [Я приймав телеграми й відправляв їх далі (перекл. з Чехова)] Через п'ять хвилин я вас відправлю (Риб.)]; 2) (об обряде) совершать, совершить; церк. служить, отблужить; ~ти п 6 х о р о н церк. отпевать, отпеть* відправлятися, -лйюся, -ляешся, відправитися, -влюся, -вишся 1) отправляться, от- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)