Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
від 249 від. правиться; (на лошадях, поездом и т. п. — ещё) уезжать, уехать [3 Киева на Москву, Ростов, Харків, Сталіно відправились 10 літаків (Ком., 1939, V)]; 2) {только несоверги.: исходить из чего) отправляться; 3) страд, з. (несоверги.) отправляться; препровождаться; совершаться [Щодня з Сімферополя в усі кінці Радянського Союзу відправляються сотні посилок з кримськими фруктами (Рад. Укр., 1949, IX)); ер. відправляти 1—2. відправний1 отправочный; ~правнйії пункт отправочный пункт. відправний 2 отправной; уст. отправный [Основним питанням у ленінізмі, його відправним пунктом є не селянське питання, а питання про диктатуру пролетаріату, про умови її завоювання, про умови її зміцнення (Сталін)]; ~нй т 6 ч к а отправная точка, точка отправления. відправник отправитель; *—'К товару ж.-д. товароотправитель, отправитель товара. відправниця отправительница. відпрасовувати, -совую, -сбвуєш, відпрасувати, -сую, -суеш отутюживать, отутюжить, отглаживать, отгладить. відпрасовуватися, -совуюся, -совуєшся, відпрасуватися, -суюся, -суєшся отутюживаться, отутюжиться, отглаживаться, отгладиться. відпрасувати с\і. відпрасовувати. відпрасуватися см. відпрасовуватися. відпрацювати см. відпрацьовувати. відпрацюватися см. відпрацьовуватися. відпрацьований отработанный. відпрацьбвувати, -цьбвую, -цьбвуеш, відпрацювати, -цюю, -цюбш отрабатывать, отработать. відпрацьовуватися, -цьовуюся, -цьбвуешся, відпрацюватися, -цююся, -цюєшся 1) (только соверш.: кончить работу) отработаться; 2) страд, з. (несоверги.) отрабатываться. відпрепарований отпрепарированный, препарированный. відпрепарувати, -рую, -руеш отпрепарировать, препарировать. відпресувати, -сую, -суеш отпрессовать. відпроваджувати, -джую, -джуеш, відпровадити, -джу, -диш 1) отправлять, отправить [Відпровадьте мене туди горами хоч до Турки або десь так, де багато людей (Фр.); — Відпровадив Крусту? — Так, відпровадив (Л. Укр.)]; 2) (заставлять удалиться) разг. отсылать, отослать; разг. спроваживать, спровадить. відпродувати, -дую, -дуєш, відпродати; -дам, -даси обл. перепродавать, перепродать. відпроситися см. відпрошуватися. відпроторити, -рю, -ряш разг. отпрова- дить. відпрохуватися, -рохуюся, -рохуешея, відпрохатися, -рохаюся, -рухаєшся и відпрошуватися, -шуюся, -шуешея, відпроситися, -рошуся, -росишся отпрашиваться, отпроситься [Першої неділі після цього відпрохався Семен., до брата (Коцюб.); У неділю одпросилась якось у батька на погуляння (Воєн.)]. відпрягання отпрягание, отпряжка. відпрягати, -гаю, -гйєш, відпрягти, -ряжу, -ряжбш отпрягать, отпрячь. відпрягатися, -гаюся, -гйешся, відпрягтися, -ряжуся, -ряжешся отпрягаться, отпрячься. відпрягти см. відпрягати. відпрягтися см. відпрягатися. відпрядання отпрядание. відпрядати, -даю, -даєш, відпрясти, -ряду, -рядёш отпрядать, отпрясть [Хто з нас не знає, як раніше дівчата всю зиму відпрядали, відшивали батьківські борги? (Прол. пр., 1937, XI)]. відпряжений отпряжённый; разг. отпряжен» ный. відпряження отпряжка. відпрйжка отпряжка. відпрясти см. відпрядати. відпупковуватися, -кбвуюся, -кбвуешся, відпупкуватися, -куюся, -куєшся зоол. отпочковываться, отпочковаться. відпуск, -ку 1) отпуск; ^к матеріалів отпуск материалов; 2) (освобождение от работы) редк. отпуск; см. відпустка. відпускати, -каю, -к?єш, відпустити, -пущу, -пустиш 1) отпускать, отпустить [Тепер я вашу зброю всю У закладі лишаю, А вас додому відпущу По братньому звичаю (Л. Укр.); Так дикий арап, поводи відпустивши Коню вороному, в пустиню біжить (Боров.)]; 0 ~тити бороду отпустить, (отрастить) бороду; /^тйти черево вульг. отрастить брюхо; 2) (о самочувствии) оставлять, оставить [Стахурський почував, як хвилювання знову відпускає його і натомість спокій входить у нього (Смол.); Нервова напруженість відпустила його (Ле)]. відпускатися, -кйюся, -каєшся, відпуститися, -пущуся, -пустишся 1^ (о вине, долге и т. п.} отпускаться, отпуститься; 2) страд, з. (несоверги.) отпускаться; отращиваться; ср. відпускати 1. відпускне 1) прил. см. відпускний; 2) (род, відпускної) сущ. (лицо, находящееся в отпуску) отпускная; (документ: вольная) ист. отпускная. відпускний І) прил. отпускной; 2) (род. відпускного) сущ. отпускной. відпускник, -ка отпускник. відпускниця отпускница. відпустити см. відпускати. відпуститися см. відпускатися. відпустка отпуск [Дійсно, треба брати відпустку на місяць і десь поблизу відпочити (Ле)]; бути у /^тці быть в отпуску. відпущений отпущенный. відпущеник ист. отпущенник [Увіходить молодий патрицій., і з ним дуже молодий відпущеник — колишній його раб (Л. Укр.)]. відпущениця ист. отпущенница. відпущення (прощение) уст. отпущение; О к о- з ё л ~ня разг. козёл отпущения. відрада отрада [Боротися і жити для партії, для людства, І більшої відради немає на землі! (Бажан)]. відраджувати, -джую, -джуеш и відраджати, -джаю, -джаеш, відрадити, -джу, -диш (кого) отсоветовать (кому) (соверш.), отговаривать, отговорить (кого); (кого от чего-ни- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)