Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
від 251 реакцією значить насамперед відірвати маси ідейно від реакції (Ленін)]. відривати 2, -ваю, -ваєш, відрити, -рию, -риєш отрывать, отрыть, откапывать, откопать. відриватися1, -вйюся, -ваєшся, відірватися (ві- дірв>ся, відірвешся) 1) отрываться, оторваться; (о частях предметов—ещё) обрываться, оборваться; (переставать заниматься чем- нибудь — ещё) отвлекаться, отвлечься [Він узяв кілька томів Леніна і у вільний час не відривався від книг (Ст.); Літак відірвався від землі і швидко набирав висоти (Собко)]; 2) страд, з. (несоверги.) отрываться; обрываться; отторгаться; отвлекаться; отвёртываться. Ср. відривати х. відриватися2, -вйюся, -вйешся, відритися, •рйюся, -риєшся отрываться, отрыться, откапываться, откопаться. відривний отрывной; ~нйй календар отрывной календарь. відрйвчастий отрывистый, уст. отрывочный; (лишённый связи — ещё) разорванный. відривчастість, -тості отрывистость; отрывочность. Ср. відрйвчастий. відрйвчасто нар. отрывисто. відригати, -гАю, -гбєш и відригувати, -гро, -гуеш, відригнути, -ну, -иёш разг. отрыгать, отрыгивать, отрыгнуть [Дід Яким, відригуючи та хрестячись, вслухався в тилова Наи- дьонова (перекл. з Шолохова)]. відригатися, -гається и відригуватися, -гуе- ться, відригнутися, -нёться разг. отрыгиваться, отрыгнуться [Так хтось згадав, що вчорашній борщ відригнувся (Ном.)\ Відригнулись і самому судді бублички (Квітка)]. відригнути см. відригати. відригнутися см. відригатися. відригувати см. відригати. відригуватися см. відригатися. відрижка отрыжка. відринути, -ну, -неш 1) рит. отринуть; 2) отхлынуть (от чего), схлынуть (с чегб). відрити см. відривати 2. відритися см. відриватися 2. відріг, -рога отрбг [На обрії білі .. вапнякові відроги горбів (Вісті, 1939, VIII)]. відріддя с.-х. отрбдье. відріжняти уст. см. відрізнити. відрізнятися уст. см. відрізнитися. відріз, -зу отрез. відрізай разг. обрёз [І знов постріл з одрізана (Лр)]. відрізаний отрезанный; отхваченный; отнятый, удалённый [Червоні війська стали громити Колчака, відрізаного від союзників і на півдні і на півночі (Віогр. Сталіна); Що мені тепер мати?.. Я тепер одрізана скиба від хліба (Мирн.)]. Ср. відрізувати 1. відрізаність, -ності отрезанность. відрізання отнятие, удаление. відрізати см. відрізувати. відрізатися см. відрізуватися. відрізка отрезка. відрізний отрезной. х відрізнити см. відрізняти. відрізнитися см відрізнятися. відрізняти, -пяю, -ниєш, відрізнити, -ню, -пиш 1) отличать, отличить [Безперестанні перевороти у виробництві, безперервне потрясіння всіх суспільних відносин, вічна непевність і рух відрізняють буржуазну епоху від усіх попередніх (Комун. ман.); Тимчасом хмара насунулась і так стемніло, що води від землі не відрізниш {Донч.)]; 2) отделять, отделить [Я роблю и маю право на своє добро. Одрізніть нас (Н.-Лее.)]. відрізнитися, -няюся, -няєшся, відрізнитися, -ніося, -нишся 1) (только несоверги.: быть отличным, иным) различаться, отличаться; книжн. разниться [Тотожним бути й відрізнятися — в цьому життя живого суть (Тич.)]; 2) отделяться, отделиться [Лона ж, як бачиться, шукала самоти І від компанії поволі відрізнялась (перекл. Рильського)', Од купки молодиць, що стояли коло багаття, одрізнилась одна бабуся (Н.-Лев )]; 3) выделяться, выделиться [Звідтіль одріз- нявся голосний крик корови або півня (Н.-Лев.)]', А) страд, з. (несоверги.) отличаться; отделяться; ср. відрізняти 1—2 відрізок, -зка 1) отрезок [На цьому відрізку шляху наш літак навіть був обледенів (Ком., 1939, V)]', ~~к часу отрезок времени [У мінімальний відрізок часу СРСР зумів здійснити гігантський прогрес по шляху, накресленому генієм Ленша (Прол. пр., 1937, ХІ)]\ 2) ист. отрезок [Поміщики пограбували селян, віднявши, відрізавши у них при «звільнепні» зпачну частипу землі, якою селяни користувалися раніше, Цю частину землі селяни стали називати «відрізками» (Іст. ВКП(б))]. відрізочок, -чка именыи. отрезочек. відрізування отрезывание, отрезка; отнимание, удаление. Ср. відрізувати 1. відрізувати, -зую, -зуєш, відрізати, -ріжу, -ріжеш 1) отрезывать, отрезать, отрезать; разг. отхватывать, отхватить; (ампутировать — обычно) отнимать, отнять, удалять, удалить [Він сів за стіл, відрізав скибку хліба і грубо посолив її (Коцюб.)]; <^зати руку отрезать (ампутировать: отнять, удалить) руку; 2) (только соверш.: коротко и резко ответить) перен. разг. отрезать, отрубить [Возному так одрізала, що мусить одчепиться (Котл.)]; & як ~зало безл. разг. как отрезало. відрізуватися, -зуюся, -зуєшся, відрізатися, -ріжуся, -ріжешся 1) отрезываться, отрезаться, отрезаться [Нерівно відрізалося (Сл. Гр.)]; 2) страд, з. (несоверги.) отрезываться, отрезаться; отхватываться; отниматься, удаляться; ср. відрізувати 1. відрійок, -рійка с.-х. отроек. відрі кати, -каю, -каеш, відректй, -речу, -речеш уст. отвечать, ответить, ответствовать (уст.); (противоречить) возражать, возразить [Так це їй., каже, а воно одріка (Манж.)]. відрікатися, -каюся, -кйєшся, відректися, -речуся, -речешся (від кого, від чого, [енсе кого, чого) отрекаться, отречься (от кого, от чегб); (упорно отрицать что-нибудь—ещё) отпираться, отпереться (от чего) [Я відрікаюся всього (Ф/7.);—Не відрікайтесь діток, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)