Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
від 252' від' любко, — просить вже мати Пилипиху, —¦ не відрікайтесь втіхи своєї! (Вовн.)', Всі., від тебе відреклись (Л. Укр.)]. відрб ведрб [Юрко з відром ішов до річки (Козач.)]; ^рами (как) вёдрами, по- ведёрно; н а <-^рб (как) на ведрб, пове- дёрно. відробити см. відробляти. *"* відробитися см. відроблятися. відробіткбвпй, відробітний эк. отраббточный [Те положення, що відробіткова система в простим пережитком панщинного господар- - ства, не заперечується і народниками (Ленін)]. відробіток, -тку ист. отраббтка [Відробітки, * це — прямий і безпосередній пережиток панщини (Ленін)]. відрбблений отраббтанный. відрбблення отраббтка. відроблення отраббтка. відробляти, -ляю, -ляєш, відробити, -роблю, -рббиш отрабатывать, отработать [Усе людям * одробляю (Барв.)\ Серед них було багато робітників, які відробили свою зміну (перекл. з Попова)]. відроблйтися, -лйюся, -лйешся, відробитися, -роблюся, -рббишся 1) (только соверш.: кончить работу) разг. отраббтаться (разг.), отработать [Було надвечір одробимось.. — сидимо коло воріт (Вовч.)]\ 2) страд, з. (несоеерш.) отрабатываться. відрббок, -бку ист. отраббтка. відровий ведёрный. відрбджепий возрождённый [Земля відроджена встає І знов народу подає Скарби свої нетлінні (Мас.)]. відрбдженпя возрождение [Тільки Велика Жовтнева соціалістична революція відкрила шлях до відродження українського народу (Рад. Укр., 1951, IV)]-, є п б х а Відрбдження эпбха Возрождения. відрбджувати, -джую, -дякуєш, відродити, -роджу, -рбдиш возрождать, возродить; (восстанавливать чьи-нибудь силы и т. п. — еще) воскрешать, воскресить [Демократ П. Мирний в умовах наступу реакції відроджує образ великого Шевченка (Вісник АН УРСР, 1949, б); Сталінська дружба народів відродила нас для світлого і повнокровного життя (Смол.); Відродити колишню славу свого колгоспу', зробити його знов передовим, яким він був до війни, — цими думками живемо (Рад. Укр., 1946, І)]. відрбджуватися, -джуюся, -джуєшся, відродитися, -роджуся, -рбдишся возрождаться, возродиться [Відроджуються народи, які були приречені капіталізмом на вимирання (Вісті, 1937, XI)', На Україні відродився й шириться масовий рух передовиків сіль- 4 ського господарства (Рад. Укр., 1946, І)]. відродити см. відроджувати, відродитися см. відрбджуватися. відроїти, -рою, -роїш с.-х. отройть. відроїтися, -роюся, -роїшся с.-х. отроиться. відрбслий отросший. відростання отрастание. відростити, -стаю, -стаєш, відрости, -сту, -стёш отрастать, отрасти. відростити см. відрбвдувати. ] відросток, *тка 1)^ редк. отрбсток [Лишилися ! пні: в чоловічий зріст, з густою кучерявою ] шапкою відростків (Ле)\ Який корінь, такий і одросток: (Ном.)];>2) анат. отрбсток; червоподібний <^к червеобразный * отросток. відрбщений отращённый. в і др бідування отращивание [У цьому році були надзвичайно сприятливі умови для відрощування трав після перших укооів (Лист Ради Міністрів УРСР і ЦК КЩб)У 1. X 1948 — Рад. Укр.)]. відрощувати^ -щую, -гцуеш, відростити, -рощу, гростиш отращивать, отрастить [Після вершкування" рослина починає швидко відрощувати бокові пагони — пасинки (Ноле. Укр., 1939, УІІІ)і Він був одягнений козаком і відростив собі бороду (перекл. з Пушкіна)]. відрощуватися, -вдуюся, -щуешся отращиваться. відруб *, -бу ислибтруб [За рахунок обезземелення маломіцних селян вирослу кількість куркульських хуторів і відрубів (Іст: ВКЩб))]. відруб2, -бу (на дереве) отруб. відрубаний отрубленный. відрубати см. відрубувати. відрубний отдельный; обосббленный; (о речи) отрывистый. відрубний * ист. отрубнбй. відрубний 2 спец. отрубнбй, отрубный. } відрубність, -ності редк. отдельность; обосбб- ленность; отрывистость. Ср. відрубний. відрубно нар. редк. отдельно; обосббленно; отрывисто. Ср. відрубний. відрубувати, -бую, -буєш, відрубати, -баю, -баєш 1) (отсекать) отрубать, отрубить,' (с силой разг. — ещё) отхватывать, отхватить; прен. оттяпывать, оттяпать [Коваль пройдисвітку спіймав І, щоб у лісі не гай- сала, Хвоста їй відрубав (Л*.)]; д & т и свою гблову ~бати пер єн. разг. дать гб- лову на отсечение; 2) (только соверш.: коротко и резко ответить) перен. разг. отрубить, отрезать [А вона мені як одрубала, та ще й при дочках (Н.-Лев.);—Нема у нас вільної кімнати! — одрубала вона (Вас.)]] 3) (говорить чётко, раздельно) отчеканивать, отчеканить [—Дозвольте ввернутися, товаришу полковий комісар, —відрубуючи кожне слово, сказав він (Верш.); Саїд-Алі підвівся і, ставши проти її обличчя.., твердо одру- бав.. (Ле)]. відрубуватися, -буюся, -буєшся 1) отрубаться; отхватываться; оттяпываться; 2) отчеканиваться. Ср. відрубувати І, З. відрух, -ху редк. движение; (руки — ещё) жест [Останнім відрухом відірвав руки від грудей (Фр.)]. відряджання командирбвка, командирование, откомандирование. відряджати, -джаю, -джаєш, відрядити, -ряджу, -рядиш 1) отряжать, отрядить; отсылать, отослать [Старшина відрядив провожатих вниз, подякувавши за поміч (Гонч.)]; 2) (отправлять в команди- ровку) командировать (соверш, и несоверш.), < откомандирбвывать, откомандировать [На |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)