Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
від 261 вїД відтушувати см. відтушовувати. відтягання 1) оттягивание; оттаскивание; 2) оттягивание; 3) оттягивание; 4) отвлечение; 5) оттягивание, оттяжка. Ср. відтягати 1—5. відтягати г9 -гаю, -гаєш и відтягувати, -гую, -гуеш, відтягти, -тягну, -тягпеш и відтягнути 1) оттягивать, оттянуть; (отволакивать куда разг.—ещё) оттаскивать, оттащить [Маневрові паровози один за одним відтягали ешелони з патронами (Панч)]\ 2) (причинять боль тяжестью) оттягивать, оттянуть; чемодан ~гнув руку чемодан оттянул руку; 3) (во временном значении) оттягивать, оттянуть [Не надовго вдалося буржуазії відтягти революційну кризу, породжену війною (Ленін)"]; 4) (отводить, отклонять в сторону) перен. отвлекать, отвлечь; /^гтй увагу отвлечь внимание; ^гтй біль "мед. отвлечь боль; 5) техн. оттягивать, оттянуть; ~вати ш и н и оттягивать шипы; 6) обл. вычитать, вычесть [От і мій господар .. відтягнув мені з заслуженини За те, що вскочило теля в полопку і затонуло (Фр.)]. відтягати2, -гаю, -гаєш соверш. разг. оттаскать. відтягатися, -гаюся, -гаєшся и відтягуватися, -гуюся, -гуешся 1) оттягиваться; оттаскиваться; 2) оттягиваться; 3) оттягиваться; 4) отвлекаться; 5) оттягиваться. Ср. відтягати х 1—5. відтягнений 1) оттянутый; оттащенный; 2) оттяну гый; 3) оттянутый; 4) отвлечённый; 5) оттянутый; 6) вычтенный. Ср. відтягати г відтягнення отвлечение. відтягнути см. відтягати. відтягнутий 1) оттянутый; оттащенный; 2) оттянутый; 3) оттянутый; 4) отвлечённый; 5) оттянутый; 6) вычтенный. Ср. відтягати1 1—0. г відтягти см. відтягйти х. відтягування см. відтягання. відтйгувати см. відтягати. відтйгуватися см. відтягатися. відтяжка 1) техн. оттяжка, оттягивание; ^ка шип оттяжка (оттягивание) шин; 2) (проволочка) оттяжка; 3) воен., спорт, оттяжка; з ~кою с оттяжкой; 4) (трос) мор. оттяжка. відтяжний 1) мор. оттяжной; 2) мед. отвлекающий. відтяти см. відтинати. відтятий отсечённый, отрубленный; усечённый; отхваченный [Замфірові здасться, що йому відтято руки ц ноги та кинуто у якусь глибінь, на дно річки (Коцюб.)]. Ср. відтинати. відтьопати, -паю, -паєш разг. отшлёпать [Та й близенький світ з Васютинець під тридцять верстов до світанку одтьопать (Ле)]. відтьбхкати, -каю, -каєш отщёлкать. відум?рти, -мру, -мрёш обл. осиротить, оставить сиротой, мног. оставить сиротами. відумерщина обл. 1) наследство; 2) (оставшеєся без наследников) выморочное имущество. відусіль, відусюди нар. редк. отовсюду [Та чи стане в тебе духу — Під негоду, завірюху Керувати проти хвиль, Що так пле- щуть відусіль? (Граб.)]. відутюжувати, -жую, -жуєш, відутюжити, -жу, -жиш отутюживать, отутюжить. відутюжуватися, -жуюся, -жуєшся отутюживаться. відучити см. відучувати. відучитися см. відучуватися. відучувати, -чую, -чуєш, відучити (відучу, відучиш) 1) отучать, отучйгь; разг. отваживать, отвадить; 2) (оканчивать учить) отучать, отучивать (ра^г.), отучить. відучуватися, -чуюся, -чуєшся, відучитися (відучуся, відучишоя) 1) отучаться, отучйть- ся;/>огг. отваживаться, отвадиться [В полоні він відучився курити (перекл. з Федіна)]\ 2) отучиваться, отучиться. Ср. відучувати 1—2.' відфільтровувати, -рбвую, -ровуеш, відфільтрувати, -р>ю, -рієш техн. отфильтровывать, отфильтровать. відфільтровуватися, -рбвуюся, -рбвуешся, відфільтруватися, -ріюся, -руешся техн. отфильтровываться, отфилътроваться. відфільтрувати см. відфільтрбвувати. відфільтруватися см. відфільтровуватися. відформовувати, -мбвую, -мбвуєш, відформувати, -м>ю, -муєш мет. отформовывать, отформовать. відформовуватися, -мбвуюся, -мбвуєшся мет. отформовываться. відформувати см. відформбвувати. відфрезерувати, -рую, -рієш техн. отфрезеровать. відхекуватися, -куюся, -куєшся, відхакнути- ся, -піся, -нбшся ра*г. переводить дух, перевести дух; отпыхиваться (разг.), отдышаться. відхарамаркати, -каю, -каєш разг. прен. про- чьтать невнятно, прочесть невнятно; прочитать под нос, прочесть под нос [Піп щось від- харшаї кав, та ніхто не розібрав (Сл. Гр.)]. відхаркати см. відхаркувати. відхаркатися см. відхаркуватися. відхаркнути см. відхаркувати. відхаркнутися сч. відхаркуватися. відхаркувальне 1) прил. см. відхаркувальний; 2) (род. відхаркувального) сущ. фарм. отхаркивающее. відхаркувальний фарм. отхаркивающий. відхаркування отхаркивание. відхаркувати, -кую, -куєш, відхаркати, -каю, -каєш и відхаркнути^ -ну, -неш отхаркивать, отхаркать, отхаркнуть. відхаркуватися, -куюся, -куєшся, відхаркатися, -каюся,-каєшся и відхаркнутися, -нуся, -нешся отхаркиваться, отхаркаться, отхаркнуться. відхворіти, -рію, -рієш разг. отхворать. відхил, -лу отклонение. відхилений 1) отклонённый; уклонённый; отведанный; отстраненный; отвлечённый; 2) отклонённый, отвергнутый [Після виступу Вишинського пропозиція канадської делегації була поставлена на голосування і відхилена переважного більшістю (Рад. Укр., 1946, ІХ)]\ 3) опровергнутый; 4) открытый; приоткрытый [Крізь відхилені двері зазирнув у передпокій (Коцюб.)]. Ср. відхиляти 1—4. відхилення 1) отклонение; уклонение; отведё- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)