Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
від . 263 каш який час дивиться задумливо на вогонь, потім устає, відходить далі від огнища (Л. Укр.); Противник поспішно відходив на Будапешт, мінуючи позад себе шосе (Гонч.); Так переливами море ще довго по бурі одходить (Тич.); Чує Марина, що вона оживає, молодіє, одходить (Н.-Лев.); Голова потроху одходила, веселіші думки прокидалися (Мирн.); І діти одійти од матері не хочуть (Тич.); День одійшов (Коцюб.); Вони порадились, щоб уже одружитися й одійти од батька (Квітка); Олеся зблідла, аж пополотніла, як смерть, потім трохи одійшла(Н.-Лев.); Селаброс уже трохи одійшов. Палке серце ушухло (Н.-Лев.); У Мір'ємодійшло серце (Коцюб.); Мій чоловік помер Він щойно відійшов (Риб.)]; <^ти, ^тй набік отходить, отойти в сторону, сторониться, посторониться; оді- йшлб вЧ д серця разг. отлегло от сердца; 2) (идти, двигаться куда) уходить, уйти, удаляться, удалиться; (о поезде, пароходе и т. п. — обычно) отходить, отойти, отбывать, отбыть, отправляться, отправиться (Коли я сказав у майстерні, що відходжу, це спочатку викликало у більшості приємний для мене жаль (перекл. з Горького); Поїзд за поїздом відходив на схід (Рад. Укр., 1946, VII); Коли гості відійшли, Емене довго дивилась услід (Коцюб.); Підеш, одійдеш від нас тим шляхом, що .. (Л. Укр.)]; 3) (оставаться неиспользованным, утрачиваться при обработке) отходить, отойти. відходити см. відхбдякувати. відходник уст. отходник. відхбднпцтво уст. отходпичество. відхожий І): ~жиії промисел уст. отхожий промысел; 2): >-~же місце вулъг. отхожее место. відхопити см. відхбплювати. відхопитися, -хгплюся, -хбпишся разг. обл. отпрянуть, отскочить [Не встиг він одхопи- тись, як на порозі показалася Загнибідиха (Мирн.)]. відхоплювати, -люю, -лгоєш,. відхопити, -хс- плю, -хбпиш ра->г. 1) редк. отхватывать, отхватить, отрезывать, отрезать [Даючи гроші під заставу, одхоплює нивку по нивці від бідноти (Мирн.)]; 2) : -—пити руку (поспешно отстраниться) отдернуть (отнять) РУКУ- відхотіти, -хбчу, -хочеш разг. отхотеть, расхотеть. відхотітися, -хбчеться безл. разг. отхотёться, . расхотеться [Мені відхотілося говориіи (Л. Укр.)]. відхрещуватися, -щуюси, -щуешся, відхреститися, -рещуся, -рёстишся разг. открещиваться, откреститься. відцарювати, -рюю, -рювш разг. отцарствовать. відцьілий отцветший. відцвіркатп, -каю. -каеш и відцвірчати, -чу, -чйш отстрекотать. відцвітати, -вітйю, -вітаєш, відцвісти, -віту, -вітеш и разг. відцвітати ся, -вітаюся, -вітаєшся, відцвістйся, -вітуся, -вітбшся отцветать, отцвести [Буржуа но-націонал* ні держави, які зароджувалися, починали відцвіта- | ти, не .встигнувши розцвісти (Сталін); Цвіли садки й одцвітались, а Микола не вертався (Н.-Лев.)]. відцентровий центробежный; ~виії насос центробежный насос [На березі річки Орель- ки встановлювали двигун з відцентровим насосом (Колг. Укр., 1939, IX)]. відцентровість, -вості центробежносгь. відцентрово нар. центробежно. відціджений отцеженный. відціджувати, -джую, -джуеш, відцідити, •ціджу, -цідиш отцеживаїь, отцедить. відціджуватися, -джуюся, -джуешся отцеживаться. відцідити см. відціджувати. відціля, відціль нар. обл. отсюда; уст. отсель, отселе [А відціля видніше буде (Шевч.); Відціль, як на долоні, видно було все подвір'я (Козач.)]. відцокотати, -кочу, -кбчеш и відцокотіти, -кочу, -котиш разг. 1) отстучать; 2) (о птицах и перен. о людях) отстрекотать. відцбхнутися, -нуся, -нешся обл. попятиться [Харита від пострілу відцохнулась до стінки (Панч)]. відцурання отречение [Забув своє відцурання (Квітка)]. відцуратися, -риюся, -раєшся (кого, чогб, реже від кого, від чого) оставить (когб, что), бросить (кого, что); порвать связь (с кем, с чем); отречься, отказаться (от кого, от чего); обл. отчураться (кого, чего и от кого, от чего) [Тяжко гнітила Шевченка думка про те, що його відцурались та забули всі друзі (Літ. газ., 1939, II); Ті, що зостались, я їх одцуралась, Або вони мене, пропала паша згода (Л. Укр.); Сина, сина Батько одцурався! (Шевч.); Йому було ніяково заходити до тієї хати, де його одцурались, не прийняли за зятя (Н.-Лев.); Мені здається, що Галя від нього відцурається, як почує, що він злодій (Тоб.)]; л ю д й п а, [від] якої всі гралися человек, которого все оставили (которого все бросили, от которого все отвернулись, от которого все отреклись), отверженный человек, отверженец. відчай (род. відчаю) отчаяние [Хороші в неї очі і темні, мов одчай (Л. Укр.)]; вдаватися, вдатися у відчай приходить, прийти в отчаяние; впадать, впасть в отчаяние; предаваться, предаться отчаянию; вкидати, вкинути у відчай, д о- водити, довести до відчаю приводить, привести в отчаяние; й о г 6 відчйй бере он в отчаянии; н а відчай (д у ш і) раяг. очертя голову; (отчаянно) напропалую [Вони лиш пам'ятали, що бігли на одчай, через комиші, через воду, в безпросвітній темряві (Коцюб.)]. відчайдушний см. одчайдушний. відчайний, відчайно см. одч&йний, одчайно. відчал, -лу 1) отвал, отч&л; 2) мор. отча л. Ср. відчалювати 1—2. відчалапати, -паю, -паеш разг. отшлёпать (по грязи). відчалити см. відчалювати. відчалитися см. відчалюватися. І відчалювання отчаливание. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)