Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
гід 265 від секать) отхватывать, отхватить [Іван., відчесав йому [змієві] голову (Чуб.)]', 3) (уменьшать чесанием) спец. учёсывать, учесать. відчісуватися, -суюся, -суєшся, відчесатися, -чеш>ся, -чешешся 1) отчёсываться, отчесаться; 2) (уменьшаться в количестве после чески) спец. учёсываться, учесаться; 3) страд, з. (несоверш.) отчёсываться; отхватываться; учёсываться; ср. відчісувати 1—3. відчубити, -блю, -биш разг. оттрепать (оттеребить) за волосы; см. также вичубити. відчування ощущение; уст. чувствование [Весь він, все тіло його раділо, вбираючи в себе чудесне, могутнє, п'янке відчування життя (перекл. з Полевого)]. відчувати, -ваю, -ваєш, відчути, -чую, -чуєш 1) (познавать путём ощущения) ощущать, ощутить, чувствовать, почувствовать [У бою Андрієві так любо відчувати другове плече (Сое); Нагульнов болісно відчув гострий укол тривоги (перекл. з Шолохова)]', ^вати на дотик осязать; ~ти на пе рёд предощущать, предощутить; редк. ощущать, ощутить наперёд; н є ~вйти під собою землі (радоваться) не слышать под собой земли [Ілько ступав за батьком, не відчуваючи під собою землі (Панч)]\ 2) (изведывать чувство) чувствовать, почувствовать, восчувствовать (уст.)\ ощущать, ощутить; (изведывать на собственном опыте — ещё) испытывать, испытать; (замечать—ещё) слышать, услышать; (перен.—воспринимать, постигать рассудком, чувством — ещё) улавливать, уловить, (соверш.) учуять (разг.)] (только соверш.'. понять чувством, пережить ряд чувств) прочувствовать [Царизм відчував, що Ленін — його найнсбезпечні- ший ворог (Біогр. Леніна)', Я бачив, чув, з тріпотанням сердечним відчував смуток, радість та всі перипетії тих почувань (Коцюб.); І ще раз відчули люди в той вечір, що Сталін — це Ленін сьогодні (Рад. Укр., 1946, І)]', /-^вати потяг до чого чувствовать (испытывать) влечение к чему, тяготеть к чему; ~чути спрагу почувствовать жажду; уст. возжаждать. відчув йтися, -ваюся, -ваєшся 1) ощущаться, чувствоваться [В кімнаті за запнутими вікнами теж відчувалась прохолода (Козач.)]\ 2) чувствоваться; ощущаться; слышаться. Ср. відчувати 1—2; 3) обл. слышаться [І мені одчуваються речі дідусеві (Барв.)]. відчужений юр., перен. отчуждённый [Обличчя його прийняло відчужений, розчарований вираз (Л. Укр.)]. відчуженість, -пості отчуждённость, отчуждение; отрешённость, отрешение. Ср. відчуження 1. відчуження 1) отчуждёпие; (состояние— ещё) отчуждённость; (прекращение свят с окру- жающиии книжн., рит. — ещё) отрешённость (состояние), отрешение; 2) юр. отчуждение [Конфіскація означає відчуження власності без відшкодування (Ленін)]; смуга ~ня ж.-д. полоса отчуждения. відчужено нар. отчуждённо [Вона говорила посміхаючись, відчужено (перекл. з Горького)]. відчужити см. відчужувати. відчужитися см. відчужуватися. відчужуваний юр. отчуждаемый. відчужуваність, -ності юр. отчуждаемость. відчужування юр. отчуждение. відчужувати, -жую, -жуєш, відчужити, -чужу,, -чужиш юр. отчуждать, отчудить [Як тільки виробники перест ши самі безпосередньо споживати свій продукт, а почали відчужувати його шляхом обміну, вони втратили свою владу над ним (Енгельс)]. відчужуватися, -жуюся, -жуєшся, відчужитися, -чужуся, -чужишся 1) страд, з. (несоверш.) юр. отчуждаться; 2) (від кого) чуждаться (когб), сторониться (кого), порвать- связь (с кем), отдаляться, отдалиться (от кого) [Обидві сестри ніколи не годилися між. собою, а від часу, як найстарша віддалась, відчужились іще більше (Коб.)]. відчути см. відчувати. відчутий 1) ощущённый; 2) почувствованный; испытанный; услышанный; улбвленный; прочувствованный Ср. відчувати 1—2. відчутний 1) ощутимый; осязаемый [Тут все речове, відчутне, тут все правда, яка розлита навколо тебе (Вісті, 1937, XII)', Ранішня прохолода була досить відчутна (Трубл.)]\ ледве ^чутний еле ощутимый, еле уловимый [Ледве відчутний запах вишневої кори здіймається з прісною вогкістю талого снігу (перекл. з Шолохова)]', ср. відчувати 1—2; 2) (перен.: значительный) ощутительный, ощутимый, осязательный, чувствительный [Партизани України, виконуючи вказівки товариша Сталіна, завдавали відчутних ударів німецьким окупантам, допомагаючи Червоній Армії (Зак. п'ят. план)]. відчутність, -ності 1) ощутимость, осязательность, чувствительность; 2): <-^ть на дотик осязаемость. відчутно нар. ощутйтельпо, осязательно, чувствительно. відчуттй 1) ощущение [Перша жива істота не мала ніякої свідомості, вона мала лише властивість подразливості і перші зародки відчуття (Сталін)]', 2) (переживание) ощущение, чувство [Було болісно жаль їх, гнітило відчуття безсилля допомогти їм (перекл. з Горького)', Василько прокинувся з відчуттям великої радості (Донч.)]. відчухрати, -раю, -рйеш 1) (избить) разг. отколотить, отхлестать; вулъг. отутюжить [Якби це колись, Яшка неодмінно відчухрав би його за такі слова (перекл. з Панфьо- рова)]', 2) отрубить; (о листьях) оборвать. відшаровування отслаивание, отслоение, отслойка. відшаровувати х, -рбвую, -рбвуеш, відшарувати, -р>ю, -руеш (отделять слоями) отслаивать, отслоить. відшаровувати 2, -рбвую, -рбвуеш, відшарувати, "рую, -руеш (очищать) оттирать, оттереть. відшарбвуватися*, -рбвуюся, -рбвуешся, відшаруватися, -руюся, -руешея отслаиваться, отслоиться. Ср. в'дшарбвугатих. відшарбвуратися2, -рбвуюся, -рбвуешся оттираться. Ср. ьідшарб увати2. відшарування отслоение, отслойка. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)