Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
віз 268 вій візитація визитация. візитбр, -ра визитёр. візитка визитка [Не встигли гості привітатись з хазяїном, як у дверях з'явився відомий на ввесь город* ефенді Мустафа у чорній візитці (Коцюб.)]. візитний визитный. візитувати, -зитую, -зитуєш мед. и пр. уст. визитировать. візитуватися, -зитуюся, -зитуешся мед. уст. визитйроваться. візвйк, -ка извбзчик [Візник тільки перебирав віжки, спокійно поганяючи або стримуючи своїх коней (перекл. а Ко- ролрнка)]; вантажний <-^к см. ван- тйжпхй; .їхати ~кбм ехать на извозчике [Більшість пасажирів просто пересиджували, щоб не їхати проти ночі в місто візником (Ле)]. візника обл. возница [Коні вороні, баскії. Правив візника плечастий, усатий, у високій шапці (Вовч.)]. візників, -кбва, -кбве извбзчичий, извбзчика (род. п. от извбзчик) [Біла візникова кобила помітно кульгала (Коцюб.)]. візникування извоз, извозный прбмысел. візникувати, -кую, -к^вш извбзничать. візництво извбз, извозный прбмысел. візниця уст. вознйца [Візниця став настирливіше підганяти коней (Панч)]. візницький 1) извозный; 2) (относящийся к извозчику) извбзчичий; фам. уст. извозчицкий. візничий1, -чого сущ. уст. возничий [Один тільки з них звернувся до візничого (перекл. з Гоголя)]. " Візничий2, -чого сущ. астр. Возничий. візок, -зка 1) уст. возбк; 2) уменъш., ласк. тележка, повбзочка, повозка; возик [Візок починає трусити, коняка біжить і якось зразу знаходить потрібну дорогу (Коцюб.)]; Опідвезтй /—яка кому перен. разг. подложить свинью кому; ср. віз1 1. візбчок, -чка уменыи. от візок. візуальний астр, визуальный. візувальник визирбвщик [Підібрати і підготувати .. приймальників, завскладами, лаборантів, візувальників (Пост. XIX Плен. ЦК КП(б)У)]. візування визирование, визирбвка. візувати, -зую, -ауеш визировать. візуватися, -зуюся, -звешся визироваться. віїсті б ч і глаза с густими (или длинными) ресницами [Петруня —« юнак з віїстими очима, великими^ карими (Вас.)]. вшка 1) уменыи. і ласк, ресничка; 2) воол. ресничка. війковий ресничный. війни война; ист.., повз, рать [Ленін указував, що війни — неминучий супутник капіталізму (Іст. ВКП(б)У, Радянський уряд висунув широко відому програму заходів для відвернення війни (Маленков. Звітна допов. XIX з. партії)]. війнути, -ну, -н&ш 1) повеять [Вже ладнались додому, як з-за Синюхи війнув вітрець. Збив хмари (Козач.); На нього війнуло ароматом гірських полонин — так пахнуть гірські троянди (Кач.); Мені не хотілося швидко розлучитися з тим, що війнуло просто в душу якимсь близьким, рідним теплом (Коцюб.)]\ 2) (двинуть из сторони в сторону) махнуть, мотнуть; вильнуть [Війнули крилами безшумні кажани (перекл. Рильського); Та поїзд тільки війнув перед його носом хвостом і поринув у затінок густого грабового лісу (Смол.)]. війнутися, -н$ся, -нешся качнуться [Війну* лася фіранка на вікні (Рил.)]. військкерівнйк, -ка (військбвйй керівник) военрук (военный руководитель). військком (військбвйй комісар) военком (военный комиссар). військкомат, -ту (військбвйй комісаріат) военкомат (военный комиссариат). військкбр, -ра (військбвйй кореспондент) военкор (военный корреспондент). військлікар, -ря (військбвйй лікар) военврач (военный врач). військмбр, -ра (військбвйй моряк) военмбр (военный моряк). військо вбйско; ист., повз, рать; уст., церк., торж. воинство [21 жовтня в усі революційні частини військ були послані більшовиками комісари Військово-революційного комітету (Іст. ВКП(б))]. військбвйй 1) (относящийся к войскам) военный [Цар послав проти «Потьомкіна» військові судна, але матроси цих суден відмовилися стріляти по своїх повсталих товаришах (Іст. ВКП(б)); У хату вступив гість..,військовий лікар (Коцюб.)]; ^кбвйй б д я г воєнная одежда; уст. служйлое платье; ~к6ві поселення ист. военные поселения; ^кбва служба воєнная служба; ^кбвйй служббвець военнослужащий; ~к6ва справа военное дело; г**кбвййсуд военный суд; призвати на ~кбву с л у ж б у призвать на воєнную службу; редк. призвать под ружьё; 2) (относящийся к военной службе, принадлежащий военному) воинский [Загальний військовий обов'язок є закон (Конст,- УРСР); Деле- *~ гації від військових частин прикордонників., допомогли Саїдові встановити на майдані лад (Ле)]; 3) (принадлежащий к войску, находящийся при войске) войсковбй [Вийшли тут наперед війська Військові співці сла- вутні (Л. Укр.)]; 4) ист. войсковбй; 5) (род. військового) сущ. военный. військовозобов'язаний, -ного сущ. военнообязанный [Ті, що перебувають в запасі, називаються військовозобов'язаними (Ком., 1939, IX)]. військбво-морськйй воённо-морскбй. Військбво-Морський Флот (о флоте СССР) Военно-Морской Флот. військовонавчальний военноучёбный. військовоокружнкй военноокружнбй. військбво-повітряний военно-воздушный. військовополонений, -ного сущ. военнопленный. військбво-революційний воённо-революцибн- ный. військбво-санітарний военно-санитарный. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)