Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
віл 271 піп. по синьому морю (Л. Укр.); Латинський шгифт тепер уже вільно читали навіть бійці з нижчою освітою (Гонч.)]; ~н<> вибирати своббдно выбирать; ~по говорити російською мбвою своббдно говорить по-русски; ~но підпереза- т и своббдно подпоясать; надто ~но слишком своббдно, непринуждённо; ср. вільний 1; 2) (в значении сказуемого) (с инфинитивом) можно; (чаще передаётся краткой формой прила готельного) свободен, вблен; разг. волььб[—Дома я, — каже, — дома! Усе мені вільно (Вовч.)]; вам ^но думати про це, як вам завгбдно вы своббдны думать (разг. вольнб вам думать) об этом, как вам угодно; в х б д и т и ~но вход своббден; не ~по воспрещается, не разрешается, запрещенб; нельзя [Коли б ще лиха не нппитав, бо на кордоні не вільно стріляти (Коцюб.); Мені не вільно про це говорити (Коцюб.)); 3) воєн. межд. вольно. Вільно ист. Бильно; см. Вільнюс. вільновідпущена ист. 1) прил. см. вільновідпущеник 2) (род. вільновідпуїденої) сущ. вольноотпущенная, вольноотпущенница. вільновідпущений ист. 1) прил. вольноотпущенный [Він був вільновідпущений дворовий чоловік (перекл. з Тургенева)']; 2) (род. вільновідп у гоєного) сущ. вольноотпущенный, вольноотпущенник. вільновідпущеник ист. вольноотпущенник. вільновідпущениця ист. вольноотпущенница. вільнодумець, -мця вольнодумец, свободомыслящий (сущ.) [Він бачив у Гердері тільки одно—вільнодумця та еретика (<?/>.)]• вільнодумка вольнодумка, свободомыслящая (сущ.). вільнодумний вольнодумный, свободомыслящий. вільнодумність, -ності вольномыслие, свободомыслие. вільнодумство вольнодумство, свободомыслие, вольномыслие [Світогляд Руставелі їлибоко просякнутий духом вільнодумства (Прол. пр., 1937, XII)]. вільнодумствувати, -ствую, -ствуєш вольнодумствовать, вольнодумпичать. вільнолюбний свободолюбивый, вольнолюбивый [Вільнолюбна натура, людяна душа вийшли з того жахливого герцю переможцями (Козач.)]. вільнолюбство свободолюбне [В особі Тараса Шевченка знайшли втілення найкращі риси народу: вільнолюбство, ненависть до рабства, полум'яна любов до батьківщини (Ком., 1939, VI)]. вільнонайманий вольнонаёмный. вільшині реділ я ючийся, -чогося воєн, дорев. вольноопределяющийся. вільпопрактикуючий вольнопрактикующий. вільності, -тей ист. вольности. Вільнюс Вильнюс. Вільнюська ббласть Вильнюсская ббласть. вільнюський вильнюсский. вільха ольха [Спочатку на вербі та вільхах замайоріли сережки, потім береза листом залепетала (Л. Укр.)]. відьхбвий ольховый [Навколо слався одноманітний поліський краєвид: дуб, сосна, вільхові кущі (Козач.)]. вільшаний ольхбвыи. вільшанка орн. зорянка, малиновка [Крізь щебетання гороб'ячої зграї чути голос вільшанки (перекл. з Короленка)]. вільшина ольха; (собир.— ещё) ольшаник, ольшняк. вільшняк, -ка, (реже) вільшник ольшаник, ольшняк [По шляху до Ірклієва, за круглим ставом, ріс густий вільшник (Ле)]> він (ж. р. вони, ср. р. вонб) мест, он (она, оно); канц. уст. бный (бная, бное); що вонб таке? что бто такбе? [А що ж воно таке? (Л. Укр.)]. вінегрет, -ту винегрет [Через годину подали вечерю, де Сули вінегрет, холодна телятина (перекл. з Гоголя)]. вінець, -нця 1) венец [Битва за Сталінград — вінець воєнного мистецтва (Віогр. Сталіна)]^ 2) обл. венок; поэз. венец [Мені чоло сьогодні квітчає сей почесний лавровий вінець (Л. Укр.)]. віник веник [Ухопила віник та давай хату мести (Квітка)]. віничок, -чка уменьш. веничек [Де-не-де по висоті ще стирчали біляві пухнасті вінички тирси, співучої степової трави (Гонч.)]. віниччя метельная трава. Вінниця Винница. Еіннпцька ббласть Винницкая ббласть. вінницький винницкий. віно ист. вено, приданое. вінбк, -нка венок; поэз., уст. венец [Осторонь стояла купка дівчат, і в руках у них були вінки (Донч.); А пам'ять про героїв будо жить в віках осяяним вінком нев'янучої слави (Тер.)]; ~к цибулі венбк (плеть) луку. віночковйдпий бот. венчиковидный. віночкоподібний бот. венчикообразный. вінбчок, -чка 1) уменьш., ласк, венбчек [Тож нарвала барвіночку, Віночок звила (Л. Укр.)]; 2) бот. венчик [Хлопець узяв у руку квітку. Його пальці швидко й легко торкнулися листя й віпочка (перекл. з Короленка)]. вівт, -та карт, винт [3 їхніх манер та картярських термінів, які вони зрідка вигукували, видно було, що то вінт (перекл. з Чехова)]. вінтйти, -нчу, -нтйш карт, винтйть. вінце строит, венец [На скільки вінець Максим поставив хату? (Харківщина)]. вінцбвий 1) венечный; ср. вінець; 2) венечный^ ср. вінце. вінценбсець, -сця торж. уст. венцеибсец. віпценбений торж. уст. венпенбеный. вінця (род. вінець) (верхний обрез сосуда и пр.г также перен.) венчик, край, края [Но вінцях долипи на стальному прутику метушливо бігали засмальцьовані паровози (Панч)]; по [самі] ^пця пблнб; (о сосуде — ещё) врбвень с краями, до краёв, доверху [Зараз в нас — всього по вінця (Мур.)]; валити (напбвнити) по [самі] /—нця (до~пець) налить пблнб; (прям.— ещё) палить (напблниіь) врбвень с краями (до краёв, дбверху; разг. верхом) |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)