Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
даіп 272 [Вся круча по самі вінця налита прозорим, І розплавленим жаром (Гинч.)", Серця утіхою наповнило до вінець (перекл. Рильського)]*, пбвний по ~нця (д о ~нець) полный до краёв [Хай серце б'ється через край, немов по вінця повні відра (Тер.)]; через ~нця через край. «Вінчальний церк., ист. венчальный; (о надеваемой во время венчания одежде уст. — еще) подвенечный. «вінчаний 1) церк. венчанный; 2) книжн. уст. венчанный, увенчанный [На схилі темних берегів, Омитих сонною рікою, В похмурій сутіні лісів Стояла хата між горбів, Густою вінчана сосною (перекл. з Пушкіна)]. •вінчання церк., ист. венчание. шіпчати, -чию, -чаєш 1) венчать, увенчивать, увенчать [Кому се так квітками та вінками Та віттям гордее чоло вінчають? (Л. Укр.)\ Вінчає слава нашу добру зброю, Яка звелась над чорною ордою (Бажан)]\ 2) (не- соверги.: завершать) венчать, увенчивать [Кінець діло вінчає (Ном.)]\ 3) (несоверш.) церк. венчать. кінчитися, -чаюся, -чйешся 1) венчаться, увенчиваться, увенчаться; 2) венчаться, I увенчиваться; 3) венчаться. Ср. вінчйти 1~3. вінчестер, -тера (род винтовки) винчестере* вінчик 1) (край, ободок сосуда) венчик [Всі їй подавали воду, і вона цокотіла зубами об вінчик склянки (Смол.)]] 2) церк. вбнчик. віншування уст. поздравление. віншувати, -шую, -шуеш (чим и з чим) уст. поздравлять (с чем) [Віншую вас цим новим роком (Ном:,)]. ріньетка виньетка. иі6ла муз. вибла. віолончеліст муз. виолончелист. віолончелістка муз. виолончелистка. віолончель, -лі муз. виолоцчёль [Віолончель манила солодкими иестощами нерозгаданих таємниць (Ле)]. Фіра 1 вера; (во что книжн. — ещё) верование; (убежденность — ещё) уверенность [Радянський народ з вірою і любов*ю йде за партією більшовиків, за своїм великим вождем (Рад. Укр.% 1946, XII); Вірю я в правду свого ідеалу, І коли б я тую віру зламала — Віра б зламалась у власне життя (Л. Укр.)\ Комісія поїхала в тій добрій вірі, що він сам упав до ями (Фр.Ц; йняти ~ри (^ру) к о м ^ верить кому, доверять кому;, хлст. давать веру кому [Шпаки, я знаю, брешуть дуже, А дурні їм і віру ймуть (Гл.)]\ не йняти ~ри к о- м у не верить кому, не доверять ком^; уст. не давать веры кому [Не йму я йому віри, неправдою він дише (Коцюб.)]; п о в я т и (пойняти) ~ри кому поверить кому; уст. дать веру кому [Моя дитино, нацокотали тії верхоумки.,, а ти віри поняла (Вовч.)]; перекази не д ? в н і, та ~ри їм не ймуть свежб пред&ние, а вбрится с трудбм. «їра а сущ. ист. вира. віра 8 межд. вира. ' Віра (имя) Вера. віраж і, -жу ав. вираж [Він зробив крутий і глибокий віраж управо (перекл. з Полевого)]. І віраж % -жу фот. вираж. віражний і ав. виражный. віражний2 фот. виражный. віражувати, -жую, -ж>вш фот. вирировать. віражувйтися, -жуюся, -жуєшся фот. вирироваться. віраж-фіксаж, -жу*фот. вираж-фиксаж. Шргінські острови Виргинские острове. віритель уст. верйтель [Сів, щоб на дозвіллі розібрати численні рахунки своїх вірителів (Л. Укр.)]. вірителька г/ст.^ерцтельница. вірити, -рю, трпш верить; (в кого, во что книжн. — ещё) веровать [Селянство вірило пролетаріатові і, бачачи, що йому не одержати землі без^ повалення царизму, пішло за пролетаріатом (Сталін)]. віритися, -риться безл. вериться [Замфірові не вірилось ще (Коцюб.)]. вірлиця обл. орлица [Давала тінь йому вірли- ця, Лизав криваві рани вовк (Граб.)]. вірлячий обл. орлиный [Згори, з блакитної високості,., долине клекіт вірлячий (Коцюб.)]. вірменин армянин. Вірменія Армения. вірменка армянка. вірменогрегоріанський церк. армяногрегори&н- ский Вірменська Радянська Соціалістична Республіка Армянская Советская Социалистическая Республика. вірменський армянский. Віри РСР Арм. ССР; см. Вірменська Радянська Соціалістична Республіка. вірненький уменыи., ласк, от вірний. вірненько нар. уменыи., ласк, от вірно [Сидять близенько, говорять вірненько (Вовч.)]. вірнесенький уменыи., ласк от вірний. , вірнесенько нар. уменыи., ласк, от нірно. вірний вербный; (внушающий доверие — ещё) надёжный; (всецело приверженный — ещё) преданный, неизменный; (истинный, соответствующий действительности, согласный с чем-нибудь—ещё) правильный; [проверен- ный на деле — ещё) испытанный [Червона Армія перемогла тому, що вона була вірна і віддана до кінця своєму народові.. (Іст. ВКП(б)); Вихований Леніним і Сталіним комсомол є вірний помічник більшовицької партії, надійна зміна старшого покоління борців за комунізм (Біогр. Сталіна)', ІТГри- йдуть увінчані, оспівані вожді. Що зброї вірної не клали і тоді, Коли тяжка журба на всю лягла країну! (перекл. Рильського)]. вірник обл. поверенный, поверенное лицб; уст. наперсник [Але й нахлібників цей удар зустрів так само неждано-негадано, як їх вірних вірників (Фр.); Тобі я стала б, як достойний друї, За вірника і тайн твоїх, і туг (перекл. Бажана)]. вірнісінький разг. рернехонький. вірнісінько нар. разг. вернёхонько. вірність, -ності верность; преданность; правильность [Нас виховав Сталін — на вірність народу, На працю і подвиги силу нам дав (Гімн Радянського Союзу)]. С#. вірний. вірно нар. верно; преданно; правильно. Ср. вірний. вірнопіддана дорее. 1) прил. см. вірнопід- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)