Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ВІТ на, не можна не гордитись! (Рад. Укр., 1947, X)]; м а т и- "~на рбдина-мать [— Ма- і >ти-вітчизна І — мимоволі вирвалось у нього, по-юнацькому дзвінко й урочисто (Гонч.)]. Вітчизнознавство отечествовёдение. вітчизняний отечественный; Вітчизняна в і й- н & Отечественная война [Вітчизпяна війна була великою школою випробування і перевірки всіх сил нашого народу (Закщ п'ят, план)]. вітчим бтчим [Вітчим безперестану проходжувавсь по кімнаті. (перекл. а Горького)], і вітчимів, -мова, -мове бтчима (род. п. от бтчим); разг. бтчимов [Я знав аж надто добре вітчимову вдачу (Фр.)]. вітчйна обл. отчизна, отечество [Кров і труд ось тут здвигне нам Нову, кращу вітчину! (ФР-I віть (род. віті) редк. ветка [Вмирали люди і губилися їх імена, як губиться лист, зірвавшись з віті (Ле)]. віха веха [Стоять гордливі віхи (Бажан)]\ зміна віх полит, смена вех. віхи бот. (Сісиіа Ь.) вех, цикута. віхало обл. вьюга, метель; обл. завируха [Не стало видно ні неба, ні землі — все то одно непроглядне віхало (Мирн.)]. віхівець, -вця ист. веховец, вехист. віхівський ист. веховский. віхнути, -ну, -нбш разг. 1) метнуться; мелькнуть [1 тіні роз'єднані., віхнули через стелю, в куток (Ле)], 2) качнуть (быстро, вдруг) [Дяченко віхнув головою й ударився на додачу об гострий ріг одвірка віхола вьюга, метельг обл. завируха [Вила віхола, стугоніла в димарях (Панч); Віхола густішає, і вже не видно навіть обрію (Куч.)]. віхолити, -лю, -лиш редк. метаться; развеваться, віхоть, -хтя 1) (соломы, сена и т. п.) пучок, пук, клок, клочбк [Рве вітер копиці по стерні, несе й котить., віхті збіжжя по полю (Головко)]; 2) (для мытья посуды « и т. п.) мочалка [Цю дівчину він не раз помічав з цеберкою й віхтем в руках у конторі (Баш)]; 3) (для побелки) щётка [Вигладить, виведе, жовтою смугою коло печі підведе, любо глянути,, і віхтів не знати (Горд.)]. віхтик уменьш. 1) пучбк, клочбк (неболь- * шбй) [Віхтик швиденько з соломи скрутила (Головко)]; 2) моч&лочка. Ср. віхоть 1—2.* віце-адмірал вйце-адмирал. віце-кбнсул вйце-кбнсул. віце-президент вице-президент. віцмундир, -ра дорев. вицмундйр [Віцмундир у нього був не зелений, а якогось руду- і вато-борошняного кольору (перекл. з Гоголя)]. віче 1) ист. вёче; 2) обл. собрание; сход; митинг V [По вічу в Перемишлі запросили мене то- рецькі читальники., поїхати., до Торок (Ф/>.)]. вічко 1) (значок на костях, домино и т. п., ВІЩ также единица счёта при различных играх) очкб; 2) с.-х.у сад. глазок; 3) (отверстие в улье) летбк; обл. лётка [Втихомирені бджоли почали влазити в вічко (Л.-Лев.)]; 4) (каждое из отверстий * сети, в вятнъе и т. п.) ячея [Матня невода швидко наближалась до берега. У вічках стриміли щуки, біла риба, лини, оселедці (Десн.)]; 5) (в тюремной двери) глазок; 6) анат. устье. віч-на-віч нар. с глазу на глаз, один на один; наедине [Софія з ним хоче поговорити віч- на-віч (Шиян)]\ віч-на-віч з к и м с глазу* на глаз (один на один; наедине) с кем; (непосредственно, вплотную) лицом к лицу с кем [Криза, що загострилася в результаті війни, і дедалі частіші політичні страйки збудоражили весь російський пролетаріат, поставивши його віч-на-віч з царським самодержавством (Сталін)]; ставка віч- па-віч очная ставка. вічний 1) вечный [Того, що дав нам Ленін, того, що дав нам Сталін, і дітям, і онукам на вічний стане час! (Тич.)]; 2) церк. вечный, присный. вічність, -ності вечность [О, дружба мас, ти перша входиш в вічність! (Бажан)]. вічно нар. вечно [Український народ вічно шануватиме пам'ять Володимира Ілліча Леніна (Літ. газ., 1946, XII)]. вічнозелений вечнозелёный [3 вітром весняним сосна розмовляла. Вічнозелена сосна (Л. УкР.)]. вічнопам'ятний вечнонамятньїй. вічпотекучий вечнотекущий [Світ — вічноте- кучий, світ — як вода (Тич.)]. \Ьу вічно юний вечноюный [Я хочу бути вічно- юним (Тич.)]. вічовий ист. вечевбй. вішалка вешалка [Між двома вішалками висіло запнене дзеркало (Ільч.)]. вішальник висельник; (повесившийся или повешенный разг. — ещё) удавленник. вішальниця разе, удавленница. вішання вешание. вішатель, -теля дорев. вешатель. вішати, -шаю, -шаеш 1) вешать; 2) (лишать жизни, казнить на виселице) вешать, удавливать; разг. уст. вздёргивать [А ти, всевидящее око. Чи ти дивилося звисока,.. Як мордували, розпинали і вішали?! (Шевч.)]. вішатися, -шаюся, -шаєшся 1) вешаться; *-«-тися на шию разг. вешаться на шею; 2) вбшаться, удавливаться* вздёргиваться. Ср. вішати 1—2. вішення геод. вешение. вішйтв, -шу, -шйш геод. вешйть. віші нескл. сущ. ср. р. (минеральная вода) виши. Віші нескл. сущ. геогр. Виши. вішка уменьш. вешка. віщатель, -теля уст. вещатель. віщати, -щаю, -щаеш уст. вещ&ть [I думав Маршал про неї — Країну, як сонце ясну, Що стала народам зорею, Віщаючи волі весну (Ус.)]. віщий уст. вещий [Тн ж володієш віщим слухом людей угадувать путі (Тич.)]. віщо 1 нар. веще [Десь за Кронштадтом про- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)