Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вкл 278 сил до того, щоб у соціалістичне зма- | гання включились усі робітники і працівники (Прол. пр., 19379 XI)]. включаючи 1) деепр. включся; 2) (в значений предлога) включая [Радянська Україна об'єднує всі українські території, вклю- І чаючи західні землі українців (Літ. газ,, 1948, І)]. включення включение [Всі зареєстровані кандидати в депутати Верховної Ради Української РСР підлягають обов'язковому включенню у виборчий бюлетень (Поломе, про вибори)]. І включити см. включити. І включитися см. включитися. 1 включно нар. включительно [Молодь до 20 І кроків включно вступав в партію лише І через ВЛКСМ (Статут КПРС)]. вкбло 'нар., предл. с род. п. обл. вокруг [Хвилі скрізь вколо нас колихались (Л. Укр.)]. ВБП(б) [Всесоюзна Комуністична партія (більшовиків)] ВКП(б) [Всесоюзная Коммунистическая I партия (болыпевикбв)]. ^ I Вкраїна поэз. (обычно Україна) Украина [Поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, на Вкраїні милій (Шевч.)]. вл..., кроме слов, помещённых на букву в I (вл,..), надо смотреть на букву у (ул...); например: влад, влаштувати и т. д. надо смотреть: улйд, удаштувйти и т. д* влагкйй обл. влажный [Сама Ганя, повна й здорона, була схожа на рослину, що виросла на добрій, влагкій землі (Н.-Лев,)]. влада власть; (господство, обладание книжн.— ещё) владычество [Найвищим органом державної влади СРСР в Верховна Рада СРСР ІКонст. СРСР)]', Радянська ~да Советская власть; м а" т и ~ду над ким) иметь власть над кем, быть властным над кем; не в моїй ~ді це зроби- т и не в моей власти §то сделать, не в моей І бто влести; п і д ~дою пристрастей І во вл&сти страстей. І влад&ння обладание. влйдбр (род. владаря) властитель, властелин, І владыка; (правитель земли — ещё) владо- І тель; (лицо, стоящее во главе государства, торою, уст. — еще) повелитель [Хто збив той напис,— Чи сперечник владар, Чи просто час потужною рукою, — То невідомо (Л. Укр.)]. вл&дбрка властительница, владычица; владетельница; повелительница [В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей, Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей (Л. Укр.)]. Ср. владар. владарювання владычество. владарювати, *рюю, -рювш владычествовать [Пушкін владарював єдино силою свого таланту і тим, що він був сином свого часу (перекл. а Бєлінського)]. влад йти, -дйю, -дйеш редк. владрть, обладить; уст. властвовать; ^ти с о б б ю владеть соббй; уст. обладать соббй, властвовать соббй. Владивостбк Владивосток. владика 1) владыка; свой р у к 6 . ~ка ] погов. уст, своя рука владыка [Бабусенька була розумниця велика, Усе було твердить: — Давненько сказано: своя рука владика (Гл.)]\ 2) церк. владыка. Владимир, -ра (город) Владимир. Владимирська Область Владимирская ббласть. владимирський владимирский. Владислав Владислав. владицтво книжн. владычество. владичиця 1) владычица; 2) церк. владычица. владичний церк. владычный. влйдний властный, уст. властительный; (способный подчинять себе —• ещё) повелительный [Владний голос впливає на людей завжди, або лякаючи їх, або витвережуючи (Панч)]\ ~ний тон властный (повелительный) тон. * владник обл. владетель, обладатель [Ти будеш майстром, будеш паном тонів і серць володарем і владником мільйонів (Фр.)]. власність, -ності властность; повелительность. Ср. владний. влбдно нар. властно; повелительно [Адже це уже не дивно, що ми твердо, супротивно, владно устаєм (Тич.)]. Ср. владний. владув&ти, -дую, -дуєш властвовать [Старий принцип «розділяй і владуй» постійно грав велику роль в імперіалістичній дипломатії (Прол. пр., 1939, III)]. владущий госпбдетвующий, правящий; ~ппш клас госпбдетвующий (правящий) класс. влйзепь, -зня разг. втируша (м. р.). влазюля (ок. р.) разг. втируша (ж. р.), Влае Влас. влйсне 1) прил9 см. власний; 2) (вводное слово) еббетвенно, еббетвенно говоря; ~не к &- ж у ч и еббетвенно говоря, по существу [говоря], в сущности [говоря]; 3) част. именно, еббетвенно [У такому власне стані блукав я одної весняної днини понад річкою Прутом (Коцюб.)]; не сказав, куди ^ее виїжджає не сказал, куда именно (еббетвенно) уезжает. власний 1) еббетвенный; (при отсутствии слова «свой»—ещё) свой [Народи, які населяли царську Росію, стогнали під подвійним гнітом — своїх власних і руських поміщиків та капіталістів (Іст. ВКП(б)); Питання про власні кадри трудящих набрало у нас особливого значення (Біогр. Сталіна); Перша ознака видатного поета — власний голос (Літ. газ., 1939, II)]; ~на вигадка сббетвенная выдумка; разг. отсебятина; діяти ~ними силами действовать еббетвенными силами; (самостоятельно) действовать в одинбчку; з ~ної волі, л^ною в 6 л є ю по сббетвенной (по своей) вбле, по сббетвенному желанию, по сббетвенному побуждению; н а ~пі бчі бачити еббетвенными глазами вйдеть [Я ж тебе бачив на власні Очі (Коцюб.)]; н а ~ні в^ха чути еббетвенными ушбми слышать; р у к б ю ~ною підписався канц. уст. собственноручно подписался; руку приложил; у ~ні руки в еббетвенные руки; у ~ному розумінні цьогб слова в сббетвенном смысле втого слбва; (именно, точно —¦ ещё) еббетвенно; утри- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)