Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вла 279 вми м у в а т и ~ним к 6 ш т о м содержать на свой счёт; 2) ерам, собственный; ~не і м ' я сббственное имя. власник сббственник; (хозяин чего-нибудь — ещё) владелец, книжн. рит. обладатель; (хозяин какого-нибудь заведения уст. — ещё) содержатель [Капіталістична система полягає в найманні робітників (річних, строкових, поденних та ін.), які обробляють землю реманентом власника (Ленін); Зошит п'єси повернути власникові так і не пощастило (Смол.)]; ^ник вантажу владелец груза, грузовладелец; бути ~ком (хозяином чего-нибудь) быть сббственником (владельцем); (быть хозяином какого-нибудь заведения уст. — ещё) быть содержателем (чегб), содержать (что). вл йен и ця собственница; владелица; обладательница; содержательница [Я був певен, що сумочку загубила власниця приемного голосу (Трубл.)]. Ср. власник. власницький собственнический; владельческий. Ср. влйсник. власність, -ності еббетвенпость; (имущество — ещё) достояние, уст. принадлежность [..французька революція знищила феодальну власність, замінивши її власністю буржуазною (Комун, ман.); Земля у нас вважається спільною власністю (Ленін); Жовтнева соціалістична революція розбила капіталізм, відняла у буржуазії засоби виробництва і перетворила фабрики, заводи, землю, залізниці, банки — у власність всього народу, в суспільну власність (Іст. ВКП(б))]. власно редк. см. власне 2—3. власноручний собственноручный; кани. уст. своеручный; ~пий підпис собственноручная пбдпись, подлинная подпись. власноручно нар. собственноручно. властен, -стна, -стне властный; бути ~стним над ким быть властным над кем; в і н ~н- відмбвитися в егб власти (он мбжет) отказаться. властивий 1) свойственный, присущий; уст. ербдный [На протилежність метафізиці діалектика виходить з того, що предметам природи, явищам природи властиві внутрішні суперечності.. (Сталін); Радянській людині властиве почуття глибокої відповідальності за свою працю перед Батьківщиною (Літ. газ., 1948, XII)]; ~вий р 6 д и- ч а м свойственный родственникам, рбд- ственный; ~вий слідчому свойственный следователю, следовательский; 2) (о перспективе, подстановке) мат. собственный. властивість, -вості свбйство; книжн. редк. присущность [Вільна конкуренція є основна властивість капіталізму і товарного виробництва взагалі (Ленін); Для багатьох знайомих.. Надія Василівна була людиною дивних властивостей (Коп.)]. властиво 1) предик, свойственно; 2) (вводное слово) сббетвенно, сббетвенно говоря [Але, властиво, чи було що навіть? (Коцюб.)]; ~во кажучи сббетвенно говоря, по существу [говоря], в сущности [говоря]; 3) част, именно, сббетвенно. властитель, -теля обл. владелец [Щасливий властитель нової сокири дивився на неї з гордощами, з любов'ю (Фр.)]. властний: бути <^ним см. властен. властолюбець, -Оця властолюбец. властолюбний властолюбивый. властолюбство властолюбне. власть, -ті редк. 1) власть [Душі стрясать громовую дай власть (Фр.)]; 2) полит, власть [Робітники й солдати вже створили свій орган власті — Раду Робітничих і Солдатських депутатів (Панч)]; ~ті (мн. ч.) влести. ВЛКСМ (Всесоюзна Ленінська Комуністична Спілка Мбло- д і) ВЛКСМ (Всесоюзный Ленинский Коммунистический Союз Молодёжи). влучання попадание [Тільки пряме влучання авіабомби загрожувало їм (перекл. з Попова)]. влучити, -чаю, -чйбш, влучити, -чу, -чига (когб, що и в кого, в що) попадать, попасть (в когб, во что); (наносить удар кому-нибудь, чему-нибудь—ещё) поражать, поразить (когб, что) [Тимофій Заброда з кущів ловко влучав короткими кілками, якими притикали коноплі, верхівців (Горд.); Слова Марка влучили в саме серце (Коп.)]; н е ^ти (чим) не попадать, не попасть (чем); (бросая — ещё) пробрасывать, пробрбсить (что). влучений поражённый. влучення попадание; поражение; ~ня в ціль воен. попадание в цель, поражёниэ- цёли. Ср. влучати. влучити см. влучати. влучний меткий; (искусный — ещё) лбвкий; (успешный, завершающийся удачей — ещё) удачный [Почалася кваплива влучпа стрільба по цілі (перекл. з Фурманова); Виховання сотень і тисяч таких влучних гранатометників — кровна справа комсомолу (Ком., 1939, IV)]. влучність, -ності меткость; ловкость. Срвлучний. влучно нар. метко; лбвко; удачно; (кстати, уместно ¦— ещё) впопад [Володіти шаблею і влучно стріляти бійці навчили юнака вже в поході (Ком., 1939, XI); Ми від душі сміялися, коли товариш Сталін дуже влучно висміяв буржуазних критиків Конституції (Ком., 1937, XI)]. влюбити см. влюбляти. влюбитися см. влюблятися. влюбливий влюбчивий; увлекающийся [Він був влюбливий і сам знав це за собою (перекл. з Фадеева)]. влюбливість, -вості влюбчивость. влюбляти, -ляю, -лябпі, влюбити, -блю, -биш влюблять, влюбить. влюблятися, -ляюся, -ляєшся, влюбитися, -блюся, -бишся влюбляться, влюбиться. вм..., кроме слов, помещённых на букву в (см...), надо смотреть на букву у (ум,..); например: вмазати, вмерти и т. д. надо смотреть: умазати, умёрти и т. д. вмикання ал. включение. вмикати, -кйю, -кбвш, умкнути, -ну, -нёш и увімкнути дл. включать, включить [Оле- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)