Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ВОВ 281 угрюмый; (о человеке — еще) нелюдимый [Очі в неї якісь вовкуваті (Донч.); Спохмурнів він, мовчазний став, вовкуватий (Коцюб.); Дитина ж то вийшла па славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне... Тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе (Мири.)]. вовкувато нар. угрюмо, мрачно; дивитися ~то разг. смотреть угрюмо (мрачно; разг. бирюком, букой). Ср. вовкуватий. вовкулак, вовкулака, вовкун, -ни эти. бборо- тень, вурдалак [Розкажи, як за горою Сонечко сідає, .. Як у полі на могилі Вовкулак ночує (Шевч.); Тепер він вовкулака дикий! (Л. Укр.I вбвна шерсть [Жива маса овечих тіл терлась вовною (Коцюб.); Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде (Шевч.)]; три мішки гречаної ~ни погов. сапогй всмятку, белиберда, чепуха. вовнистий шерстистый [Он біжить він полями, як дикий вовнистий звір, і вигинає хребет (Коцюб.)]. вбвпяний піерстянбй [Одсунув шухляду комода і вийняв звідти .. блузу, вовняну, сіру (Коцюб.)"]. вовтуження разе, вознй; валанданье; ёрзание. Ср. вовтузитися. вовтузити, -тужу, -тузиш редк. см. вовтузи- 1ПСЯ. вовтузитися, -тужуся, -тузишся разг. возиться, обл. гомозиться; (бестолково заниматься чем-нибудь фам. — ещё) валандаться; (беспокойно сидеть) ёрзать [На городах позаду дворів три постаті вовтузились у снігу (Панч); Під підлогою вовтузилось щось (перекл. а Горького); Мотря з мазальницями вовтузиться (Мирн.)]. вовцюга прен. волчйще [Отак по бур'янах ховатись, як вовцюга, та цілісінький день вилежуватись — йому дай (Мирн.)]. вовча, -чйти волчонок. вовчик, -кй мед. волчанка. вовченя, -пити волчбнок [Найшли лігво і Вовка, й вовченят (Боров.)]. вбвчий волчий [Такий уже вакон експлуататорів — бити відсталих і слабих. Вовчий закон капіталізму (Сталін); Раптом все покривається протяглим сумним вовчим виттям (Л. Укр.)]; ~чий апетит разг. вблчий аппетит; ~ча липа бот. (Тгоіііиз еигораеиз Ь.) купальница; ~че л й к о бот. 1) (Варіте тегетеит Ь.) волчье лыко; 2) (ЪарНпе Ь.) волчеягодник; волчий к; ~чий лишай мед. волчанка; ~ча паща мед. вблчья пасть; ~чий с о н бот. (Риїзаііііа Ааіапз) прострел; ~чі ягоди бот. (Баріте Ь.) волчеягодник, волчнйк; ~ча яма вблчья яма; ~ча натура в ліс т я гне поел, как вблка ни корми, [он] всё в лес глядит (ембтрит). вбвчик ласк, волчок [Пильнують вовчика, нема коли й заснуть, А вовка щось нема й не чуть (Гл.)]. вовчисько І) прен. волчйще, волк; 2) (молодой) волчбнок. вовчйха, вовчиця волчиха, волчица [Удвох з вовчихою голодний Виходить на дорогу вовк (перекл. а Пушкіна); Приходить на залісок, аж вовчиця на сонці з вовченятам» грається (Рудч.)]. вовчище увел, волчйще. вовчкуватий см. вовкуватий. вовчок *, -чкй умрньш. волчок. вовчок2, -чкй 1) (побег) бот.,сад. волчбк; 2) этп^ медведка; 3) зоол. ебня; 4) (соцветие) бот. разг. обл. серёжка. вовчуг, -га бот. (Опопів Ь.) стальник. вбгкий сырой; (иногда—ещё) влажный; (о погоде, о воздухе — ещё) промозглый [Вечір нечутно спадає з листям на землю вогку (Сос); Минала ніч осіння, довга, тісна, вогка як льох (Коп )]; ~кі 6 ч і влажные глаза; робитися (ставити) ~ким делаться (становиться) влажным (сырым), влажнеть [Очі мої стають вогкими (Коз ач.)]. вбгкість, -кості сырость; влажность, обл. мбкредь; промозглость [За шпилями гір пожежним маревом здіймалася ранішня зоря. З низин тягнуло приємною вогкістю- (Шиян)]. Ср. вбгкий. в6гко 1) нар. влажно [Вогко пахло луговими травами, гіркістю верб (Козач.); Несподівано, раптом у чорну тишу щось впало. Штовхнуло землю і вогко дихнуло просто в лице (Коцюб.)]; 2) предик, сыро; (реже) влажно [В охайній і похмурій кімнаті було холодно та вогко (Ільч.)]. вогкуватий сыроватый; несколько влажный [I він схилився, свіжий, ще навіть вогкуватий Останній номер «Правди» розклавши на столі (Бажан)]. Ср. вбгкий. вогкуватість, -тості сыроватость. вогкувато 1) нар. немнбго влажно; 2) предик. сыровато, немнбго сыро; немнбго влажно [Ще було вогкувато від туману (Янов.)]. Ср. вбгко 1—2. вогнева 1) прил. см. вогнбвий; 2) (род. вогнб- вої) сущ. огневая. вогневйдплй огневйдный. вогневий огневой [Вночі рота окопувалась уже на новій вогневій позиції (Гонч.)]; ^ва т б ч к а воєн, огнев&я точка. вогневик, -кй воєн, огневик [Командир роти Кармазин, зібравши всю роту докупи, перетворив і їздових на вогневиків (Гонч.)]. вогнегасник огнетушитель вогнедишний огнедышащий [І кровожерні щирив зуби змій, — І вогнедишну пащу роззявляв (перекл. Бажана)]. вогнемет воен. огнемёт. вогнеметання воєн, огнеметание. вогнеметний воен. огнеметный. вогненебезпечний огнеопасный. вогненебезпечність, -ності огнеопасность. вогненебезпечно предик, огнеопасно. вогненний огненный; (перен. — ещё) огпевбй [Протасов: ..Ми — діти сонця! Це воно горить у нашій крові, це воно народжує горді, вогненні думки (перекл. а Горького)]. вогненність, -ності бгненность [1 чи не оця сама вогненність та неясність думки надавала мові його невловимої принадності (Ільч.)]. вогненно нар. бгненно. вогненбеяий огненбеный [Прогресивність поглядів Лисенка допомогла йому гостра- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)