Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 2 до 540):
Попередня 
Наступна

вол 287 гол
волйнитися, -нюся, -пишся разг. волыниться.
волинка 1) муз. волынка; 2) (медлительность
в работе) разг. волынка.
Волинська ббласть Волынская ббласть.
волинський волынский.
волйнщик 1) волынщик; 2) волынщик. Ср.
волинка 1—2.
волинйни, -нян ист. волыняне.
Волинь, -ні Волынь.
волити, -лю, -лиш уст., торж. желать [Ой
та волиш, Бондарівно, та мед-пиво пити, а
чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити
(Я. п. — Сл. Гр.)]\ ~ти волю уст.у
торж. исполнять волю, исполнять желание
[Мусиш волити їх волю (Фр.)].
воліти, -лїю, -лівш 1) предпочитать [Мій
гостю, щоб тебе не дратувати, волію я
розмови залишити про сі матерії (Л. Укр.)\
Бо так воно вже повелося, що молоді воліють
краще вперед дивитися (Рад. Укр., 1946, /)];
2) желать, хотеть [Дід Мусій розправив
плечі. Він уже розумів, чого воліє
француз (Риб.)].
вол ічка о бл. гарус.
волічкбвий обл. гарусный.
вбло зоб; (у быка) подгрудок [Ликерія
Петрівна .. закинула гордо голову, аж у неї на
шиї показалось воло (Н.-Лев.)].
вбло вий зббный.
волбвий воловий; (о мясе — ещё) говяжий
[Волові вози з палями лишили в полі
(Ле)]\ <^ве м'я с о волбвье мясо,
говядина; ~ве 6 ч к о орн. крапивник.
воловик, -кй бот. (Апскиза Ь.) воловик.
волбвина волбвье мясо, говядина.
воловід, -вбда обл. верёвка (для рогатого
скота) [Відмотав воловід від ясел (Стеф.)].
воловник, волбвпя волбвник, воловня, сарай
для волбв [Воловні скрізь побудовано по
радгоспах (Горд.)].
воловбдити, -джу, -диш разг. канителить
[І коли вже лишилося на барикади вийти, ..
Ленін особисто з'явився в Пітер: — Досить
воловодити, товариші! (перекл. з Маяков-
ського)].
воловодитися, -джуся, -дишся разг.
канителиться; (возиться — ещё) хороводиться;
(водиться) вульг. трепаться [І охота тобі з тим
бурсаком воловодитися? (Мирн.)].
волога влага [Що ж треба зробити? Вчасно
посіяти, зберегти вологу, старанно
обробляти грунт (Ком., 1939, IV)].
Вблогда Вологда.
волбгий вл&жный; сырбй [Леліє даль, волога
і блакитна ^Бажан); Земля й трава були
ще вологі після дощу (перекл. з Фадеева)];
ставати (робитися) ~гим
становиться (делаться) влажным, влажнеть;
становиться (делаться) сырым, сыреть.
волбгість, -гості влажность; сырость [Двое
дівчат на вагах визначали вологість
грунту (Шиян); Пахло весняною вологістю
(Шер.)].
волбгнути, -ну, -неш влажнеть; сыреть.
волбго предик, вл&жно; сыро.
Вологодська ббласть Вологодская ббласть.
вологодський вологбдский.
вологоємкий физ., с.-х. влагоёмкий.
волбдар, -лодари властитель, властелин,
владыка; (правитель земли — ещё) владетель;
(лицо, стоящее во главе государства, торж.
уст. — ещё) повелитель; (владелец)
обладатель [Безкрає небо. Легіт хмар, І мовить
вітер-володар (Мал.)', Піджак великий, і
його володареві довелося ножицями
відчикрижити зайве (Шиян)].
вол6дгірка властительница, владычица;
владетельница ; повелительница;
обладательница. Ср. волбдар.
володбрпий владетельный.
володарство 1) владычество; 2) владение.
володарський владетельный.
волбдати, -даю^ -даєш обл. владеть [Так
намотався, що и руками не володаю (Констан-
тиногр. у. — Сл. Г р.)].
Володимир, -ра (имя) Владимир.
Володимирів, -рова, -рове Владимира (род. п.
от Владимир); уст. Владимиров.
володілець, -льця, (реже) володільник
владелец; книжн. обладатель.
володільниця владелица; книжн.
обладательница.
володільницький владельческий.
володіння 1) (действие) владение;
(фактическое пользование чем-нибудь книжн. — ещё)
обладание, редк. владычество [Від
капіталізму людство може перейти безпосередньо
тільки до соціалізму, тобто спільного
володіння засобами виробництва і розподілу
продуктів за мірою роботи кожного (Іст.
ВКП(б))]', ~ня собою (о свойстве
характера) самообладание; выдержка;
вступити у ~ня вступить во владение;
спільне /¦~ня ббщее владение,
совладение; 2) (то, чем владеют) владение [Буваючи
в батальйонних тилах, Ясногорська ніколи
не обминала володіння Васі Багірова
(Гонч.)\ Три марші на захід, і ми вийшли
в самий осередок партизанських володінь
(Верш.)].
володіти, -дію, -дієш 1) владеть; книжн.
обладать; уст. властвовать [Усякий
страх покинув хлопця. Ним володіла одна
тільки думка (Ільч.)]\ ~ти методом
владеть методом [В цій статті Сталін виступає
як видатний теоретик національного
питання, що майстерно володіє марксистським
діалектичним методом (Біогр. Сталіна)]',
^ти м б в о ю (говорить) владеть речью;
~ти російською мбвою владеть
русским языкбм; «¦^/ги світом
владеть (книжн. обладать) миром; г^ти с о-
б б ю владеть собой; уст. обладать собой,
властвовать собой; 2) (иметь что) владеть,
обладать, располагать [Я спитав про
це тому, що мені треба знати, якими
цінностями ми з тобою володіємо (перекл. а
М. Островського)]', о с б б а, я к а (щ о)
~дїє лицб, котброе владеет, владеющее
лицб, владелец (о мужчине), владелица (о
женщине)', книжн. обладатель (о мужчине),
обладательница (о женщине).
воложистий вл&жный; сыров&тый [Вбирали
[губи] жадібними ковтками воложисте,
свіже повітря (Риб.)].
воложити, -жу, -жнш увлажнять [Гули
сніговії і спадали грози, сушило землю сонце
і дощі воложили її (Раб.)].

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)